Останнім часом чимало людей скаржиться на життя. Мовляв, усе дорого, грошей немає, нормальної роботи також не знайти… За такими щоденними похмурими думками чи – ще гірше – за згубними звичками люди марнують безцінний скарб – своє життя. Водночас багато хто забуває, що Всевишній створив людину не для страждань.
Зважаючи на гостроту проблеми, ЧЕline попросив отця Романа, настоятеля Катерининського храму в Чернігові, розповісти, як належить долати зневіру.
На вашу думку, позитив у житті треба шукати?
Безперечно й обов’язково! У світі дуже багато чудових і добрих речей, але чогось їх не заведено показувати й афішувати. Візьмемо хоча б наші новини, висвітлюється переважно негатив: вбили, пограбували, щось погане сталося. І так уже упродовж багатьох років, із часу, коли Україна здобула незалежність, точно. Люди дивляться ці новини і відповідні думки в них виникають.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Щастя людини полягає у шануванні своїх батьків, — отець Роман
Можливо, ми вже забули важкий початок 90-х років, але, якщо порівняти їх із сьогоденням, то жити зараз усе-таки легше. Нині маємо наповнені товарами крамниці. І хай би там що було і хоч скільки б грошей мали, можемо дозволити купити собі, наприклад, ті ж мандаринки, якщо не кілограм, то пару штучок. Вони є. І є вибір. Можемо щось купити за 300 гривень і за 50. Звісно, якість не завжди найкраща, але виріб є. Мені здається, що зараз трішки кращий час, ніж був.
То негатив іде тільки від новин?
Ні. У нашому суспільстві чомусь популяризується гонитва за матеріальним. А коли втрачаємо духовність і робимо все, щоб здобути тільки матеріальні блага, то стаємо споживачами. Споживаємо, споживаємо і споживаємо, не виробляючи жодної доброї енергії. З часом апетити зростають і шукаємо нові способи споживання. Докладаємо зусиль задля того, щоби знову задовольнити себе. Коли кажемо «Люблю м’ясо чи рибу» маємо на увазі, що любимо себе, бо до вподоби смак цієї їжі. Тож робимо все для того, щоб оце все спожити. Тому церква застерігає не жити тільки заради себе. Треба полюбити себе і ближнього свого також. Ми повинні ширше відкрити очі і, напевне, вбачати позитив у тому, що вважаємо негативом. Можна побачити калюжу під ногами, а можна в ній побачити зоряну ніч.
Наприклад, у Канаді про негативні речі не заведено розмовляти взагалі. Або позитив, або нічого. Багато речей у нашому житті залежать від нас самих. Яким ми хочемо бачити світ довкола себе, також залежить від нас самих. Справа Божа – це справа нашого спасіння, нашої душі. А все решта – це наша справа, бо Бог дав людині розум і право вибору. Тож багато речей у нашому житті залежить від нас. Хто творить щастя і живе заради щастя, той, відповідно, і відчуватиме це щастя.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Жіноче табу: отець Роман про заборони церкви
Богу не угодно, щоб люди страждали? Мабуть, треба радіти життю?
Звісно, що так. Господь зла не творив. Воно прийшло в світ із гріхом. Навіть коли скаржимось на несправедливість, треба пам’ятати, що це не від Всевишнього. Невже Господь розв’язує війни в цьому світі? Ні. Людина це робить. Часом навіть кажуть: людина людині вовк. Але це все знову ж таки заради своїх амбіцій. Ми часто живемо просто заради себе, своїх прагнень і емоцій, щоб нам було добре. Але, якщо творитимемо добро, то й людям, які поруч із нами, буде добре. І від того, що їм добре, буде добре і нам. Бо не заради себе маємо жити. Невже матір, у якої є діти, живе заради себе? Вона живе заради дітей і робить усе для того, щоб дітям було добре. Але тим часом вона сподівається, що настане час, і діти їй віддячать добром.
Так, у житті багато негативу, але треба зуміти в тому негативі знайти певний позитив. Хто шукатиме, той знайде.
Ірина Осташко
