Чернігівка Анна Власенко вже багато років працює юристкою та адвокаткою у столиці. Попри таку серйозну роботу, у дівчини неабиякий тонкий внутрішній світ і співоча душа.
Анна переїхала до Києва у 2010 році, після закінчення школи, коли вступила до Києво-Могилянської академії, і після завершення навчання залишилася жити у столиці та працювати у провідній українській юридичній компанії «Avellum».
«Наші клієнти – великі міжнародні та українські підприємства, фінансові установи, держава. У своїй роботі ми багато співпрацюємо з іноземними юридичними компаніями.
Я практикую у сфері вирішення спорів, займаюся міжнародним арбітражем і транскордонними спорами. Моєю основною сферою є спори між іноземними інвесторами та державою. За свою практику я працювала над кейсами, які розглядали за правилами ЮНСІТРАЛ, Лондонського міжнародного арбітражного суду, Арбітражного Інституту Торгової Палати Стокгольму та в судах Англії, Канади, Кіпру, Ліхтенштейну, БВО, а також в українських судах. Моя робота дуже вимоглива, потребує великої самовіддачі. Але водночас вона цікава та динамічна», – розповідає адвокатка.
Попри таку відповідальну роботу, творчість, зокрема спів, завжди була і залишається в житті Анни Власенко. За її словами, вона співає все своє життя.
«Я співаю все життя, не уявляю себе без цього. Для мене не існує нічого іншого, що може давати схожі зі співом переживання. Це дуже приємно, коли тілом проходить звукова хвиля і коли є можливість провести через спів сильні емоції. Я це по-справжньому люблю.
Дорослішаючи, замість уроків я вмикала MTV або cd-диски і співала. Бідні сусіди. Під час навчання у школі я брала участь у вокальному ансамблі та представляла школу сольно. Це було дуже класно, бо нас часто забирали з уроків на репетиції та конкурси. Переїхавши до Києва, я продовжувала співати в університеті та просто сама для себе, як варіант дозвілля. Навчилася завдяки ютубу акомпанувати собі на піаніно або укулеле щось нескладне. Але загалом я не маю формальної освіти у музиці, навіть ноти читати не вмію», – з усмішкою розповідає Анна.
Її неймовірний голос допомагав збирати гроші на благодійних музичних вечорах. Зібрані кошти вони передавали на потреби військових у АТО та фонду «Таблеточки».
«Це були благодійні музичні вечори, які ми організовували разом із моїм колегою, партнером Avellum. Він грає на гітарі та піаніно. Ми знайомі ще з часів Києво-Могилянки. Якось ми виконали кілька пісень для спільних друзів, і відтоді вони почали нас переконувати влаштувати повноцінний музичний вечір. Так народилися наші благодійні концерти.
По суті, це концерти, вхід на який ми пропонували за донат у довільній формі. До війни ми встигли зробити три такі концерти та зібрати приблизно 100 тисяч гривень на потреби АТО та фонду «Таблеточки». Це були абсолютно неприбуткові вечори, які ми робили за власний кошт і ціною свого часу. Але я щаслива, що нам вдавалося об’єднати людей навколо важливої мети», – зазначає дівчина.
Окрім творчості, Анна цікавиться психологією та психотерапією: «Я читаю багато літератури на цю тему, проходила різні курси та групи, сама займаюся з психотерапевтом. Зараз навчаюся в методі гештальт-терапії». І у якийсь момент життя дівчина навчилася не ототожнювати свою цінність зі своїми досягненнями та пишається цим.
Однак 24 лютого життя Анни Власенко, як і всіх українців, перевернулося догори дригом. До початку повномасштабного вторгнення адвокатка мала багато планів, пов’язаних із роботою, зокрема, в неї саме було кілька великих справ.
«Поза роботою в мене тоді було бажання просто жити рутинне життя. На початку 2021 року я втратила батька, процес проживання втрати був складним. Лише під кінець року потрохи почала знову відчувати барви життя. Тому на 2022 рік хотілося простих життєвих моментів», – розповідає Анна.
Про повномасштабне вторгнення дівчина дізналася з повідомлення мами, адже на той час була у відпустці в Єгипті.
«Війна застала мене на останньому дні короткої відпустки в Єгипті. Це не був евакуаційний виїзд. Я поїхала туди на кілька днів, щоб трохи переключитися перед кількома інтенсивними робочими місяцями, які мали статися за нормальних обставин.
Про війну я дізналася з повідомлення мами. Згадую про це все зараз і знову проживаю той шок перших днів. Емоції чергувалися від надзвичайної злості й агресії до розпачу та ступору», – згадує Анна.
Водночас, за її словами, ще перебуваючи в Києві та читаючи новини про можливий наступ росіян, Анна Власенко готувалася, як радили владці.
«Так, певна підготовка була, більше для заспокоєння нервів. Морально мені було складно допустити ймовірність нового вторгнення. Але я все одно тривожилася. Тому мені було легше справлятися з навалою тривожних новин, закупивши якісь продукти, заготовивши воду, привівши до ладу аптечку та документи», – пояснює Анна Власенко.
Мама та бабуся Анни майже весь час оточення Чернігова залишалися в місті. Це для дівчини був один із найважчих моментів. Адже перші три тижні від початку повномасштабного вторгнення Чернігів перебував під постійними обстрілами окупантів.
«Зараз багато подробиць тих страшних тижнів моя пам’ять вже затерла, як вкрай травматичний досвід.
Перший час мама та бабуся готували відра борщів для тероборони, поки їх харчування не було налагоджено централізовано. Виходили в місто рідко, тільки за великої потреби, ховалися від нальотів у коридорі, зникла електроенергія, вода, тепло.
Ми намагалися постійно бути на зв’язку, я постійно шукала варіанти допомогти їм. Наважитися на спробу виїзду було важко, ми всі знаємо, як небезпечно це було. Вони виїхали за кілька днів до того, як розбомбили міст через Десну на Київ», – із сумом згадує Анна Власенко.
Окрім переживання за рідних, Анні досі страшенно болять Маріуполь, Буча, Ізюм, інші окуповані місця: «Боляче за людські долі, важко усвідомлювати масштаб зла, що відбувається з людьми в окупації».
Водночас для себе адвокатка знайшла і приємні моменти за час війни. «Із приємного – мене не перестає вражати та вітальна сила, яку демонструють українці зараз. Дуже багато знайомих відкрилися зовсім по-новому. Багато поваги та захоплення до людей. Мені здається, ми як колективна свідомість зараз проходимо дуже важливий етап еволюції, дорослішання. На жаль, ціна за це є надвисокою», – пояснює Анна.
На сьогодні Анна Власенко переїхала до Лондона по роботі. Там вона займається питаннями захисту прав людини у Європейському суді з прав людини. Також дівчина намагається просувати українську культуру у Великій Британії.
«Я приїхала до Лондона працювати на секондмент до однієї з партнерських фірм Avellum – Debevoise. Це щось на кшталт тимчасового відрядження. Наразі моє перебування тут є найбільш доречним. Зараз моя робота переважно пов’язана з питаннями захисту прав людини у Європейському суді з прав людини.
Через роботу я багато зустрічаюся з людьми із бізнесу, юридичної та фінансової сфер. Намагаюся говорити з ними про Україну, поширювати українські меседжі, корегувати, якщо людина стала жертвою російських наративів. Для мене також важлива тут така собі культурна дипломатія – вдягати вишиванки та сучасний одяг українських брендів, запрошувати англійські контакти до українських кафе на борщ чи на українські виставки, концерти українських виконавців, покази українського кіно. Підтримка України в Лондоні зараз справді велика і, благо, українських подій, на які можна запросити, доволі багато», – розповідає Анна Власенко.
Повертатися до України дівчина планує, адже любить свою Батьківщину та відчуває сильний зв’язок із Києвом і Черніговом. Вона вважає важливою ту цінність, яку вона може після досвіду життя та роботи в західних країнах віддати Україні.
За час повномасштабного вторгнення Анна стала більш чутливо ставитися до себе самої та цінувати час із близькими та рідними.
«Чесно, не знаю, що спершу робитиму після Перемоги. Я вірю в нашу Перемогу всім серцем, але стараюся не фіксувати свою увагу на дні Перемоги як на якійсь визначеній точці. Мені легше справлятися, якщо відзначати для себе якісь проміжні перемоги.
Я однозначно змінилася за час війни. Стараюся бути більш чесною з собою, чутливішою до себе, до того, як розпоряджаюся часом свого життя та енергією. Час із близькими людьми став особливо цінним», – пояснює дівчина.
Як і більшість українців, починаючи із 24 лютого Анна Власенко займалася волонтерською діяльністю. Зокрема, перші кілька місяців багато займалася фандрейзингом для потреб Чернігова, консультувала знайомих із деяких юридичних питань.
«Ще на початку, коли гостро стояла проблема швидкості виведення інформації в глобальний інфопростір, я багато перекладала журналістських матеріалів, запитів різних фондів. Довкола цього в нас навіть певний час проіснував волонтерський перекладацький штаб на 5 мов.
Зараз я продовжую підтримку донатами. І, звісно, мітинги на підтримку України», – зазначає Анна.
Зараз Анна Власенко вирішила надати невелику підтримку талановитій молоді Чернігівщини: «У процесі цієї розмови я подумала, що мені хотілося б надати невелику підтримку талановитій молоді Чернігівщини. Тому я хочу запропонувати менторство студентам-юристам або школярам, які планують цей шлях.
Охочих прошу надсилати лист із відповіддю на запитання «Для чого мені потрібне менторство?» на telegram @Vaaaanie до 23 жовтня. За результатами мотиваційних листів я зможу взяти 2-3 людини», – радо повідомила адвокатка.
Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv
Білоус Світлана
