Чернігівка Ірина Осипенко фактично є янголом-охоронцем для хворих діточок. Вона збирає кошти на лікування малюків та є їхнім волонтером.
За словами дівчини, волонтерство у її родині – сімейна справа. «Мої батьки завжди і всім допомагали в міру своїх можливостей. От і мені передалося бажання всім допомагати.
Пасивно займаюся років 6-7, а активно – майже 2 місяці. Раніше це були грошові перекази, збір одягу/іграшок для дитячих будинків, малозабезпечених сімей, відправка кормів/ фінансова підтримка притулків для тварин. Але це були більше разові акції.
Зараз же я допомагаю зі збором для конкретної дитини і займатимуся цим, допоки батьки не оголосять, що збір закритий!
У багатьох благодійних фондах розчарована, бо вони виступають просто платформою для «реклами» діток, а за фактом самим збором не займаються. Ще й беруть + — 20% зібраної суми за свої послуги. Тому я не належу до жодної організації. Волонтер-фрілансер, так би мовити. Я щиро вірю, що добро перемагає зло. Що треба допомагати тим, кому дуже-дуже потрібно. Всі кричать про те, що треба робити добрі справи. Але лише слів замало! Все і завжди треба показувати на власному прикладі. І я вже бачу результат! Люди починають підтягуватися і теж допомагати. Хтось надає інформаційну підтримку, хтось – фінансову… І це вже величезна ДОПОМОГА для сімей/притулків», – ділиться Ірина Осипенко.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Люди: укуси пацієнтів, нічний порятунок і подорожі – Анна Ващук про будні ветеринара
Тож зараз Ірина допомагає збирати кошти на лікування однорічного Кирилка, батьки якого, на жаль, не можуть знайти необхідної для лікування суми. «Зараз тільки Кирилком займаюся. Сума збору величезна і нема часу розпорошуватися на інших.
На жаль, в Україні СМА – це вирок до смерті. І в один день я дізналася одразу про п’ятьох діток зі СМА в Україні, для яких зараз активно триває збір на укол золгенсма.
Я зайшла на сторінку кожної дитини, проаналізувала – і цифри Кирилка мене підкосили. Ця дитина найдовше веде збір і він у нього найгірший… На той момент на 7 місяців вони змогли зібрати лише 6% потрібної суми. Я щиро не розуміла, чому ця дитина гірша за інших, чому їй усі відмовляють у допомозі. Напевно, тиждень я ходила в трансі й ухвалила рішення стати активним волонтером для Кирилка! І не пошкодувала. Чудовий хлопчик із дуже добрими і простими батьками», – розповідає волонтерка.
Ірина навчалася в Чернігівському педуніверситеті на фізико-математичному факультеті. До декрету працювала в приватній школі вчителем математики.
Зараз же волонтерка разом зі своєю родиною проживає в Києві. «Мій чоловік на рік молодший. Коли я закінчила універ і треба було шукати роботу, йому залишався ще рік магістратури в Києві (тоді ми ще не були в шлюбі). Наші стосунки і так уже тривали більше року на відстані. І ще одного такого року я не хотіла. От і було вирішено шукати роботу одразу в Києві, щоб бути ближче до коханого», – розповідає дівчина.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Люди: Оксана Федорченко про те, як готувати малечу до навчання, про гаджети та патріотизм у школі
В Ірини надзвичайно щаслива родина – чоловік Роман, син Платон і кішка Лана. «І мої, і чоловікові батьки живуть у Чернігові. До декрету майже щовихідних приїжджали в гості до батьків, але з появою малюка далекі переїзди не так легко переносяться, тому приїжджаємо раз на кілька місяців.
Із початком карантину чоловік почав працювати з дому і продовжує до цього дня. Для нашої сім’ї це стало величезним плюсом, оскільки чоловік зміг бачити, як син росте. Адже щоранку прокидався новий маленький хлопчик, із новими вміннями.
А до карантину чоловік їхав на роботу, поки син спав, а повертався, коли План готувався до нічного сну.
Платону вже рік, дуже спритний малюк. На місці ані секунди не сидить. Моя мама каже, що я в дитинстві така ж була. Поява дитини навчила мене бути гнучкою, адже з маленькою дитиною ніколи не знаєш, чого очікувати. Чого тільки варті зміни режимів і зуби! Ти ніби тільки звик, тільки налагодив побут, побудував плани, а тут оп – і синуля все переінакшив. Злості немає, є величезна любов і розуміння», – з усмішкою розповідає Ірина Осипенко.
Родина родиною, але в дівчини дуже багато захоплень і хобі. Завдяки чоловікові полюбила походи та намет, спритно катається на сноуборді та полюбляє «дівочі» заняття.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Люди: голова Кіптівської ОТГ Володимир Кучма: «Хочу залишити після себе слід на землі»
«Років 8 точно (поки не переїхала до Києва) займалася в школі танцю «Альянс». Любила наші тренування, постановки, ФЕСТ, зустріла там вірних друзів. Із переїздом, звісно, довелося багато від чого відмовитися, зате залишилися дуже яскраві й теплі спогади.
Я люблю готувати, плести, вишивати та й взагалі ручна праця мені близька. Ось тільки часу на неї не маю. Спершу робота, тепер малюк забирають увесь вільний час.
Завдяки чоловікові я полюбила походи і ночівлі в наметах. За плечима поки тільки Карпати і Норвегія. Все, що встигла до декрету. Обожнюю зимові гори та кататися на борді. Це найкраща медитація для мене», – пояснює Ірина.
Дівчина закликала всіх небайдужих допомагати рідним, близьким і тим, хто потребує допомоги: «Хочу побажати всім бути трішки добрішими і створити новорічне диво для своїх рідних, близьких і тих, кому дуже-дуже потрібна допомога. Можливо, саме ви допоможете Кирилку стати на крок ближче до заповітного уколу життя!».
Світлана Білоус
Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv
