Британська станція «Фарадей», що в Антарктиді (Південний полюс) у 1996 році була передана англійцями в користування України. Відтоді вона отримала назву Станція Академіка Вернадського. Щорічно туди вирушала нова експедиція полярників у складі 12 осіб, так от, за 23 експедиції там побував тільки один представник Чернігівщини, а саме житель села Покошичі Коропського району Олександр Надточій.
В інтерв’ю ЧЕline він розповів про свої антарктичні подорожі.
Олександре Васильовичу, ким працюєте постійно поза поїздками до Антарктиди?
Начальником Придеснянської водно-балансової станції від Чернігівського центру гідрометеорології. У селі Покошичі вона розташована.
Як потрапили до Антарктиди?
Це була вже моя друга поїздка. Перший раз був у 2013-2014 рр. під час 17-ї наукової експедиції. Потрапив доволі просто – подав заяву до Антарктичного центру, що маю бажання працювати за своїм профілем. Комісія відібрала мене, звернувши увагу на вищу освіту (метеоролог), стаж роботи, результати співбесіди. В останню експедицію я поїхав 1 квітня 2017 року, а повернулись 21 квітня 2018 року. Умови там комфортні, станція гарна. В приміщеннях тепло, світло. Все для нормальної роботи.
Хто був у складі експедиції?
В експедиції – 12 осіб. Науковий склад – біологи, фізик, метеорологи, технічний – лікар, механік, кухар, системний адміністратор. Ми, метеорологи, займались спостереженням. Кожні три години збирали дані. Температура, тиск, швидкість і напрямок вітру, вологість, візуальні спостереження за хмарами, видимість тощо. Кожні три години ми зводили дані та відправляли їх у вигляді зашифрованої телеграми до Києва й Англії. Головна мета експедиції – дослідження клімату Антарктиди, спостереження за озоновим шаром.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Люди: Чернігівець написав книгу про майбутнє України і пропонує реалізувати цікавий проект
Відчували на собі озонові дірки?
Озон щороку поводиться по-різному. Загалом так звана озонова дірка в найбільш вираженому вигляді проходить переважно над Антарктидою, у певний час – і над нашою станцією. У цей час треба дотримуватись правил безпеки, адже можна отримати опіки сітківки ока, опіки шкіри. Треба мазатись спеціальним кремом, вдягати захисні окуляри навіть у несонячну погоду. Причина в тому, що кількість озону зменшена – і він не затримує ультрафіолетових променів.
Як добирались до станції?
Добирались із Києва літаком до південного порту Аргентини. Звідти – кораблем до станції. Загалом Академік Вернадський розташована на острові біля материкової частини Антарктиди.
Що можете розказати про краєвиди, флору та фауну Південного полюса?
Природа там – скелі, сніг, лід. З рослинності переважно мохоподібні. З тваринного світу – тюлені, пінгвіни, чайки, баклани, поморники, кити, касатки.
Пейзажі дуже гарні – гори, айсберги неймовірні, схід-захід сонця, зоряне небо взимку. Хто любить і розуміє таку красу, тому цікаво. Дехто каже: ну, що там гарного – навколо білий сніг, білий лід. Кожен по-різному сприймає краєвиди Антарктиди. Мене вона заворожує – там спокійно, взимку тихо, ти знаєш свою роботу, життя розмірене. Антарктида прив’язує. І я вже туди їду як до себе додому.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ЛЮДИ: Про виключно жіночу професію, чернігівський пологовий будинок і танці під час пологів
Звикли до суворих температур?
Так. Температура середня взимку там -10 – -15 градусів. Мінімальна була в минулу експедицію -30 градусів, у цю -25. Максимальна була і +7, але це може бути тільки кілька годин. Здебільшого середня влітку це +1 – -0.
Полярні ночі були?
Полярної ночі як такої не було. Наша станція ще не дотягує до неї. Але взимку світає десь об 11.00, а темнішає о 16.00.
Зараз сумуєте за роботою в експедиції?
Звісно. Удома свої клопоти – і по господарству, і побутові проблеми. А там ти встаєш – обід, вечеря зварені, в приміщенні тепло, за газ і за світло не треба платити, в магазин не треба ходити.
Чим займалися у вільний від роботи час?
Катався з льодника на лижах, рибалив, пройшов по островах, займався у спортзалі, на велотренажерах. Загалом за дві зимівлі зробив понад 5 000 фото. Там дуже розвинений туристичний сезон. За три місяці близько 4 000 людей проходить. Серед них українців за два роки було 15 – 20. Туристи їдуть подивитись на мешканців материка, айсберги. Покататись на каяках. Оглянути станції нові, старі. Там багато музеїв на станціях.
Загалом Олександр Надточій дуже тепло і з душею розповідає про полярний край. З його інтерв’ю нам здалося, що головний і найправильніший критерій відбору щорічних 12 полярників – це любов до цього засніженого краю. Любов навіть тоді, коли жодного разу ще не бачив цієї землі, а тільки зустрічався з нею у своїх мріях. Покошівець Олександр Надточій на 100% відповідає цьому критерію. Той випадок, коли людина і робота – в цілковитій гармонії.
Олег Дешура
