Люди: Вогняне кохання, кавові мрії та війна за Україну: буремний шлях Іранки

Її життя – це стрімкий потік викликів, буремних подій, випробувань долі і нелегкої щоденної боротьби. В свій молодий вік вона пережила чимало бід, нестримно пекучого болю, пройшла горнило Майдану, пекло війни, у вогнях Революції Гідності знайшла кохання. Попри лавину неприємностей вона залишилася незламною і нині продовжує свій тернистий шлях до мети. Мова йде про Наталію Кузнєцову (позивний «Іранка») – керівника обласного осередку Національно-визвольного руху «Правий сектор».

Саме про неї і поговоримо сьогодні у нашій традиційній рубриці «Люди». Отже, давайте знайомитися.

«Я народилась в місті Олександрія Кіровоградської області. На Майдані зустріла своє кохання – Віктора Панаско, сотника «Правого сектору». Він уродженець Чернігова. До Майдану навчалась в Київському національному економічному університету ім. В. Гетьмана. Та, на жаль, за участь в революції мене «попросили» і тому закінчила навчання я вже в ЧНТУ (юрист). Хобі не так багато. Раніше вишивала хрестиком та бісером, вишила чоловіку вишиванку та друзям ікони бісером. Наразі хобі і улюблена робота – це маленька кав’ярня формату «togo», яка згодом переросте в повноцінну затишну кав’ярню. Цим нині і займаюсь, якщо не рахувати громадську діяльність. Щодо чтива, то улюбленої книги немає – читаю все, що може зацікавити. Останню книгу, наприклад, прочитала Дена Брауна «Янголи і демони». Зараз читаю Іванишина «Державність нації». Щодо кіно і музики, то я «всеїдна», але все ж більше слухаю українську музику і дивлюся кіно».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Люди: Про потребу допомагати, лікування позитивом і добро волонтерок Ольги Цвєтаєвої та Юлії Писаренко

Як з’явилася ідея з кав’ярнею? Є грандіозні плани розширятися?

Я мріяла про кав’ярню з дитинства, мабуть. Разом з Катериною Число за чашечкою кави вирішили відкрити невеличку «будку» на центральному ринку. Тільки на це дозволяв бюджет. В майбутньому звісно плануємо і працюємо над відкриттям повноцінної кав’ярні. Наразі шукаємо підходяще приміщення.

Як у твоєму житті з’явився «Правий сектор»?

«Правий сектор» з’явився у житті досить несподівано. На момент початку революції навчалась і працювала в Києві. Після подій 1 грудня вирішили піти з подругою і допомогти власними силами. Познайомились з хлопцем, який виявився з «Правого сектору». Провів нас на поверх, нам дали роботу – готувати чай, канапки, «Мівіну» на імпровізованій «кухні». З того часу почався мій шлях боротьби та народження національної свідомості.

Наскільки активний «Правий сектор» на Чернігівщині?

Не знаю чим вимірюється активність. НВР «Правий сектор» має підрозділи, один з яких «Добровольчий український корпус», військове крило. В свою чергу «ДУК» має резервні підрозділи по областям. На Чернігівщині – 22 резервна сотня, командиром якої є Володимир Число. Майже весь час «22 рс ДУК ПС» знаходиться на війні. На місцях ми збираємо волонтерку, проводимо майстер-класи для дітей атовців, брали участь в створенні молодіжної ради при депутатському корпусі, проводимо лекції, робимо агіт- рейди, приймаємо звернення громадян та багато іншого.

«Правий сектор» – це не лише військово-патріотичне формування, а й політичне. Ти бачиш себе у політиці?

Можливо. Українську Самостійну Державу потрібно здобувати на всіх фронтах.

Вже тривалий твій чоловік – доброволець Віктор Панаско («Іранець») перебуває в слідчому ізоляторі. Йому інкримінують умисне вбивство. Що насправді трапилося того дня?

Насправді в той день до мене, Іранця та друзів причепились двоє добряче п’яних чоловіків, які невідомо що хотіли вияснити. Один з чоловіків почав ображати мене, вдарив Іранця у скроню та витяг ніж. Іранцю вдалося перехопити ніж і в стані сильного душевного хвилювання він наніс ножові поранення, які, на жаль, стали смертельними. Він захищав свою сім’ю… Нас в майбутньому мало бути троє, але через хвилювання, допити в кабінетах, мабуть, не судилось. Мене, наприклад, добу не випускали з кабінету, на ніч підсадили якогось колишнього беркутівця, який намагався викликати мене на конфлікт. Наразі касаційний суд скасував вирок в 13 років та направив на новий розгляд першої інстанції. І ми знову проходимо всі етапи судових засідань.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Люди: Від життя в «Біловезькій пущі» до війни на Донбасі: історія Альберта Черешка

Які твої улюблені місця в Чернігові?

Там, де менше людей або Вал зранку в будній день. Також Березовий гай.

Любиш мандрувати? Розкажи про місця, де була і де сподобалося найбільше.

Не встигла ще помандрувати серйозно, але в планах звісно є відвідати майже всі куточки країни. Але неодмінно разом з Іранцем.

В чому сенс життя?

Для кожного сенс життя різний. Це моя особиста думка. Мій сенс життя полягає в здоровій, квітучій, самостійній Україні. Звісно, хочу мати велику родину. Щоб мої діти і внуки не знали, що таке війна. Хочу на старості літ (якщо доживу) сісти в плетене крісло-качалку і розуміти, що вся моя боротьба за країну була не марною.

Щоб ти поралила людям, які загубилися в житті й не можуть себе знайти в цьому світі – марнують час в депресіях?

Депресія – це нормально. Але не потрібно довго себе жаліти. В світі купа цікавих речей. Не потрібно сидіти вдома і дивитись «зомбоящик». Зараз скільки можливостей для своєї реалізації. Навіть в нашій країні, де корупція «як святе діло». Спілкуйтесь з друзями, займайтесь спортом, беріть участь в житті міста, села чи країни, повірте, тут дуже весело. Читайте правильну літературу, слухайте правильну музику, оточуйте себе красивими речами. І частіше посміхайтесь.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Люди: Заробітчани в Польщі. Життя як воно є

Розкажи цікавий випадок з життя, який запам’ятався назавжди.

Найцікавіший і найромантичніший випадок в моєму житті – освідчення в коханні Іранця зі сцени Майдану.

Вчинок, про який шкодуєш і навпаки – яким пишаєшся.

Шкодую, що інколи довіряю людям, а вони забивають ніж в спину.

Про що мрієш?

Мрію про волю Іранця.

Яким бачиш майбутнє України?

УССД – Українська Соборна Самостійна Держава. Це ціль.

Плани на новий рік?

Як завжди – зустріти з друзями та сім’єю.

Щоб побажала чернігівцям у новому році?

Бажаю нарешті усвідомити, що ви – українці. Боротись і перемагати в будь-якій сфері життя на благо країни. Плекати мову, традиції, створювати традиційні сім’ї.

Спілкувався Павло СОЛОДОВНИК