Педагог Ольга Євтушенко вже на пенсії. Однак 31 рік свого життя вона присвятила роботі у школі.
Ольга Василівна розповідає, що її мама також усе життя працювала педагогом.
«Я постійно бачила зошити, величезну працю та значну відповідальність. І хоча багато хто з нас у дитинстві мріє стати вчителем, я теж мріяла, але потім різко передумала і вирішила, що ніколи в житті не працюватиму в школі. Я навіть намагалася вступати до інституту легкої промисловості, хоча відчувала, що це мені нецікаво і не треба. На щастя, вийшло так, що я не вступила. І хоч я довго думала з приводу вчителювання, але виявилося, що це моє і нікуди мені від цього не дітися», – каже Ольга Євтушенко.
Після інституту її прийняли на роботу в 21-шу школу, там усе життя і працювала вчителем початкових класів. Каже, що спершу було дещо складно.
«У інституті нам давали більше теорії, ніж практики. Тому я дуже вдячна старшим колегам та адміністрації за підтримку, а також своїм учням і їхнім батькам за розуміння та науку, адже я теж у них вчилася. Вони опановували те, що я їм давала, а я переймала життєвий досвід у них. І отой мій перший клас був настільки дружньою та згуртованою родиною, що вони й досі спілкуються. Їм усім уже за 40 років, а вони зустрічаються досить часто, і на кожну зустріч, дякую їм величезне, кличуть мене», – ділиться Ольга Василівна.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Люди: майстерність каліграфії Віталія Солодкого
Педагог розповідає, що всі класи, в яких викладала, були дуже хороші. Завжди вдавалося знаходити спільну мову з учнями. Звісно, були і труднощі, адже діти різні.
«Чи важко вчити у першому класі? Так, дуже важко. Там за урок до кожної дитини треба підійти кілька разів та допомогти, тому вчителі дуже завантажені в цей перший рік навчання дітей. Одні учні залюбки йдуть до школи і можуть навіть допомагати вчителеві, а інші – навпаки. У мене навіть був учень, який під партою ховався. Настільки важко він відривався від мами. Пам’ятаю один з перших уроків у цьому класі – це було малювання. Мама його привела, а він заліз під парту і ми з ним разом малювали на уроці. Найцікавіше, що усі діти ставилися до цього з розумінням, чекали мене, розуміли, що йому потрібно допомогти, підтримати», – згадує Ольга Євтушенко.
Учитель зазначила: аби адаптувати дітей до навчання, потрібна постійна робота педагога, його особистий вплив на учнів, робота батьків і налаштованість класу.
«Як учитель налаштує клас, так він і буде ставитися до цієї дитини, до будь-якої. Кожна людина складна по-своєму. Навіть якщо взяти найслухнянішого учня та почати заглиблюватися в його життя та почуття, то стає зрозуміло, що там також є свої складнощі. І може навіть бешкетника простіше зрозуміти, ніж відмінника, який десь глибоко у своїх думках. А достукатися треба до кожного, інакше не отримаєш жодного результату в навчанні», – зазначила педагог.
Особливість роботи учителя початкових класів полягає ще й у тому, що треба бути для малечі одночасно другом, учителем і десь навіть мамою. Потрібно тонко розуміти, де дитину похвалити, а де, навпаки, бути з нею суворішим.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Люди: від вчителя біології до модного фотографа
У школі жінка працювала з 1986 року. Останні два набори перед пенсією педагог навчала дітей своїх колишніх учнів. Каже, що за весь час змінилось суспільство. А з ним батьки та діти, їхні установки й цінності. Раніше малеча була добрішою. У кожному поколінні своїх учнів педагог намагалася виховати насамперед людяність.
Ольга Євтушенко зазначила, що кожного разу було дуже важко прощатися з класом. Іноді не обходилося і без сліз. Однак навіть перейшовши до старших класів, діти не забували свого першого вчителя.
«Ми завжди підтримуємо тісні відносини з тими вчителями, які в майбутньому прийматимуть наш випускний клас. І коли було зрозуміло, хто який предмет буде вести в них, десь із зими ми починали вже більше спілкуватися, запрошували цих вчителів до себе на уроки, вони приходили до нас, дивилися, спілкувалися з дітьми, дізнавалися більше про них. Але коли малеча йде до 5-го класу, то тісний зв’язок із першою вчителькою все ще зберігається. Вони завжди приходять на кожній перерві дізнатися, як справи, допомогти, просто подивитися, які діти прийшли до їхнього вчителя. Вони сумують і водночас приходять, як старші брати та сестри, допомагати малюкам і педагогу. Першокласники ще не завжди самостійні, комусь перед прогулянкою треба шнурок зав’язати, комусь шарф, когось вдягти. А спробуй більше 30 людей на прогулянку зібрати. Тому п’ятикласники завжди приходили на допомогу», – розповідає вчитель.
Ще одна особливість роботи вчителя початкових класів полягає в тому, що діти приходять із родини. Ольга Василівна наголошує, що перш за все особистість виховує родина, з самих пелюшок, а вже потім школа. Тому по кожній дитині, як у дзеркалі, видно стосунки в сім´ї.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Із дитинством по життю: творчий шлях чернігівської «розумки» Ганни Пушкар
Ольга Євтушенко каже, що дуже важливо пояснити батькам те, що результати у навчанні з´являться тільки тоді, коли вони працюватимуть на це разом зі школою. Тому в її класі батьки завжди були активними учасниками різноманітних заходів. Звісно, не всі вони активні, але в будь-якому випадку до випускного класу кожен із батьків знає одне одного, до того ж вони вважають себе єдиною родиною всі роки навчання.
У житті Ольги Василівни були звання та нагороди, але вона каже, що найбільшим досягненням за всі роки роботи вважає те, що їй вдалося заслужити повагу та любов її учнів.
Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv
