Про розумність та емоції

По великому рахунку, рівень життя визначається рівнем розумності спільноти. По дрібному – індивідуальною розумністю, котру швидше варто називати хитрістю, і котра, замість створювати все нові і нові цінності, займається перерозподілом суспільного на свою користь.

Ось тут би закликати народ, мовляв, давайте станемо розумними і заживімо багато та щасливо! Перевірено, не працює. Вся справа в тому, що в повсякденному житті люди керуються не розумом, а закріпленими на емоційному рівні шаблонними способами поведінки — мораллю. Це як з ходою, спочатку вчитеся, а потім використовуєте набутий навик. Якщо спробуєте осмисллено керувати кожним рухом ніг, то переконаєтесь, що рухатися в такий спосіб набагато важче.

Шаблонні способи поведінки люди використовують і в більш складніших процесах. Але використання шаблонів не забезпечує розвиток, котрий вкрай необхідний для суспільних взаємовідносин. А відсутність розвитку означає спочатку стагнацію, а потім і деградацію. Так гинуть. Тихо, спокійно, з повною впевненістю, що кожен робить все правильно, що по іншому не можна. Саме така ситуація сьогодні в Україні.

Таким чином вбачається, що в українській спільноті відсутні механізми критичного аналізу ситуації, створення моделей успішного майбутнього, критичного вивірення таких моделей і запровадження їх в життя.

Більше того, в суспільстві відсутня психологічна потреба в таких механізмах. А без такої потреби, навіть якщо з’являються ініціатори процесів розвитку, то їхні зусилля ігноруються.

В давні часи найкращі з найкращих в різний спосіб досягали просвітління і несли в емоційній формі отриману істину людям, переконуючи їх повірити та почати жити за новими, більш досконалими правилами. Прикладом можуть слугувати Будда, Мойсей, Ісус Христос та інші. Це позитивні приклади.

Але, так само як в природі існують хижаки для знищення недостатньо здорових та сильних тварин,  існують й порочні ідеї, котрі знищують недостатньо розумні людські спільноти. Прикладом може слугувати світоглядна чума, котру Кайзер відправив до Росії в опломбованому вагоні та надавши грошей для її поширення з метою знищення ворогуючої сторони. Не менше зло, на ймення націонал-соціалізм, потім спіткало й Німеччину.

Отже, сприймати на віру всілякі привабливі, на перший погляд, пропозиції більш ніж ризиковано. Як бути? Існує тільки один надійний спосіб відрізнити зерно від полови – науковий метод пізнання, в основі котрого лежить критичний аналіз.

Чи є в Україні суспільно-політична наука, котра здатна створити успішну модель майбутнього та ретельно її вивірити? Заклади є, кошти виділяються, науки немає. Існуючі так звані наукові заклади швидше варто віднести до категорії релігійних установ, метою котрих є збереження існуючих світоглядних шаблонів, котрі дозволяють найбільш хитрим верствам паразитувати на суспільстві тим самим знищуючи його.

Отже, для того щоб вижити і почати розвиватися, українцям найперше потрібно створити інтелектуальне середовище здатне моделювати успішне майбутнє та критично вивіряти напрацьоване.

Коли таке середовище буде створене і знайдений та узгоджений шлях в успішне майбутнє, то настане другий етап – поширення в суспільстві моделі майбутнього. Але поширення не тільки в інтелектуальній, а й в емоційній формі, оскільки саме емоції  безпосередньо керують вчинками людей. Зокрема, мова йде про використання засобів мистецтва з допомогою котрих можна сформувати нову, біль досконалу суспільну мораль.

Прикладом мистецького спонукання суспільства може слугувати резонансний виступ 95 кварталу в Юрмалі. Спрацювало, сколихнуло суспільство. Але яка модель майбутнього була покладена в основу даного виступу, до яких дій він спонукає суспільство критикуючи того ж Порошенка?

Ось коментар самого Володимира Зеленського на своїй сторінці в Facebook https://www.facebook.com/zelenskiy95/posts/1732269797023389 : «Это шутка о поступках наших вершителей, нашей власти, не о людях и не о нашей стране».

Одне речення демонструє все світобачення тих, хто готував згаданий виступ. Найперше, владою названо не народ, а його обранців. Тобто, мова йде про звичайнісіньку вождистську модель суспільного устрою на зразок сумнозвісної радянської влади. По друге, до чого закликає Зеленський критикуючи «вершителів»? Очевидно, що до зміни поганих вершителів на інших, кращих. Звідки вони мають взятися, і чи можуть взятися взагалі в даних умовах, це вже не проблема 95 кварталу. Прокукурікали, а там нехай хоч і не розвиднюється.

Критикувати наслідки, а не причину, справа безперспективна. Але ж, приміром, той же 95 квартал вважає, що він робить все правильно! Як бути?

На такі випадки існує чудовий засіб, котрий можна назвати «Поясніть!». Приміром, питання до 95 кварталу – поясніть, яка мета даного номеру, на які наслідки та в який спосіб їх отримати ви розраховуєте?

На жаль, в пострадянській Україні зазвичай на такі питання не відповідають. Чому? З одного боку через відсутність аргументів на суспільну користь своїх дій, а з іншого боку через те, що подібні питання несумісні з вождистським устроєм, вождям потрібно сліпо вірити і жодним чином не питати їх про те, що і навіщо вони роблять. Пам’ятаєте указ  російського царя: «Подчиненный, перед лицом начальствующим, должен иметь вид лихой и придурковатый, дабы разумением своим не смущать начальство».

Ну, то в Росії, а нам же в інший бік, в бік розвинутого суспільства в котрому кожен точно знає що і навіщо робиться.