Не залишилося нічого, окрім води, але й на тій пломба: історія війни жителя Чернігова (Відео)
Минуло два роки від деокупації Чернігівщини. Внаслідок воєнних дій на території області було знищено багато осель і зруйновано людських доль. Ярослав Кривченко до повномасштабного вторгнення робив ремонт у власному будинку в мікрорайоні Бобровиця.
«Зрозумів, що знімати житло дуже дорого, порадився з дружиною. Кажу: давай тоді замість оренди житла побудуємо своє, якось напнемося. І будемо потім господарями, не будемо переплачувати комусь і за щось», — Ярослав Кривченко, житель Чернігова.
Проте завершити ремонт йому не вдалося. 15 березня 2022 року було перше влучання поблизу оселі Ярослава.
«10 березня я вивіз свою сім’ю. Тому що вже зрозумів, що нема куди. А я весь цей час, здається, на другий день, як почалося, я заїхав до районної лікарні та возив лікарів, возив людей.Знесло все, тобто чи воно вакуумом якимось стрельнуло, чи я не знаю, що порозривало все в будинку. Оцю шахту набрало повно сміття. Тобто вікна, двері – все там лежало всередині. Дах піднявся і впоперек став», — Ярослав Кривченко, житель Чернігова.
Під час першого влучання Ярослав був у сусідньому будинку, перебували в підвалі. Коли відбулося друге влучання, внаслідок якого будинок був зруйнований повністю, Ярослав сказати не може. Приїхав до будинку, коли вже все згоріло. Орієнтовно називає 20 березня.
Увесь цей час Ярослав активно допомагав у лікарні, допомагав людям.
«Возив їжу, воду. Наприкінці банально в місті навіть розвозив воду. Тому що я дійсно здивувався, скільки в місті є лежачих, яким бракувало банальної води», — Ярослав Кривченко, житель Чернігова.
До війни Ярослав мав хобі – реставрував іграшки: дитячі велосипеди, машинки, самокати. Навіть хотів відкрити невеликий музей, аби з цими предметами мали можливість ознайомитись й інші.
«Усе почалося з однієї іграшки, яка випадково до мене потрапила. Я почав збирати та реставрувати старовинні іграшки – педальні машинки. Тобто вони відносно легко реставрувалися, тому заміна запчастин дуже легка. Я міг узяти 2-3 зламані речі і з них скласти одну повноцінну гарну річ», — Ярослав Кривченко, житель Чернігова.
Проте з його колекції теж нічого не вціліло. Наразі виникли проблеми з водогоном. Він вцілів, але запустити воду на ділянку не можна, оскільки треба робити новий проєкт.
«Вода – це реальна проблема, тому що без води я не можу ні цемент замісити, нічого не можу зробити. Людям ніде жити, а мені треба робити якісь шахти. Хоча ось шахта. В ній стоїть пломба. Відкрити пломбу – і вода піде, і я щось, хоча б якийсь гараж, побудую, тут поставлю інструмент і почну щось планувати далі. Відповідь була – відновлюйте за свій кошт або за рахунок волонтерів, а потім подавайте на репарацію на росію. Ну вибачте, подавати на репарацію – це буде колись, а жити треба зараз і сьогодні», — Ярослав Кривченко, житель Чернігова.
По коментар із цього приводу ми звернулися до КП «Чернігівводоканал». Вони підтвердили інформацію стосовно звернення Ярослава Кривченка навесні минулого року. Також зауважили, що для відновлення води на ділянку потрібен проєкт водогону, якого ні в них, ні в Ярослава не знайшлося.
«На повністю зруйновані будинки люди готують проєкти і здійснюється нове підключення в колодязі, ставиться лічильник. І далі, якщо в них нормальна труба, то використовується та труба, що є. Якщо вона не нормальна – пошкоджена, то замінюється. Водоканал, згідно з чинним законодавством, не може робити приватні мережі за свій рахунок. А міська рада на сесії може ухвалити рішення та профінансувати. Чи будь-хто. Люди спонсорів шукають», — Ігор Грищенко, фахівець з інформаційної діяльності КП «Чернігівводоканал».
Представник КП «Чернігівводоканалу», аби вирішити цю проблему, порадив Ярославу разом зі своїми сусідами звернутися ще раз до підприємства і пошукати підтримки безпосередньо в міській раді.
Журналіст: Оксана Замятіна
Оператор: Сергій Бутько
Робота над цим матеріалом стала можливою завдяки проєкту Fight for Facts, що реалізується за фінансової підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини.