Поговорити про кохання з Мотрею Кочубей і намолоти хліба з козачкою: у Батурині реалізовують нові туристичні проекти (Відео)

Батурин – це місто з величною історією. Понад триста років тому він був столицею Лівобережної України та став свідком багатьох політичних інтриг, військових перемог і трагедій. Зараз повернутись у ті козацькі часи може кожен. Варто лише завітати до національного заповідника «Гетьманська столиця». Цієї весни тут оновили кілька проєктів. Першими їх побачили журналісти.

На порозі будинку туристів зустрічають співробітники заповідника. Далі невеличкий екскурс в історію.

«Будівництво цього будинку започаткували Демян Ігнатович та Іван Самойлович, і цей будинок перейшов в особисту власність Василя Кочубея у 1700 році. Запрошую вас далі», – Руслана Огієвська, завідувач відділу «Садиба Кочубея» Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця».

А за дверима на туристів уже чекає Мотря Кочубей, яка розповідає свою історію кохання до власного хрещеного – Івана Мазепи.

«Наше кохання було на вустах у всіх.  Скільки осуду, зневаги. Але я не шкодую ні про що, це були найкращі дні мого життя і те кохання я збережу у своєму серці назавжди. Мою подальшу долю вирішили батьки».

У роль Мотрі вживалася співробітниця заповідника Алла Батюк. Вона каже, що це було досить складно. На підготовку пішло кілька місяців. Цікавим є костюм Мотрі, який відповідає вбранню дівчини-представниці багатої родини ХVІІ – початку ХVІІІ ст.

«Костюм складається із сорочки, спідниці, запаски. І зверху – кунтуш. Тканини в ті часи бралися найдорожчі, завозилися переважно з-за кордону. Це шовк, парча. Цей костюм у такому стилі і відтворений. Під час відтворення костюму бралася джерельна база. Консультувалися з людиною, яка створює багато років автентичні костюми. Це митець і костюмознавець із Києва. Наш музей із ним давно співпрацює. Він багато чого зміг порадити, багато чого знайшли в книжках», – Алла Батюк, науковий співробітник відділу «Садиба Кочубея» Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Життя громад: у Коропі безкоштовно годують гарячими обідами самотніх стареньких

Розповідь Мотрі побудована повністю українською мовою, аби вона була максимально правдоподібною. Тому іноземцям пропонуватимуть залучати перекладачів. Певний час театралізована екскурсія буде на замовлення, оскільки потребує певної підготовки. Таку нову форму обрали для того, аби зробити інформацію більш цікавою та доступною для відвідувачів.

«Саме екскурсія дає нам можливість донести до кожного українця розуміння й усвідомлення. Ми цього року багато працювали над поглибленням своїх знань і за допомогою професійних лекторів, щодо фахових інтерпретацій», – Наталія Реброва, генеральний директор Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця».

Сама садиба Кочубея спершу була будинком Генерального суду. Вона є пам´яткою архітектури та історії.

«Тут зростали діти Василя Кочубея. Цей парк памятає кохання самого гетьмана Івана Мазепи та Мотрі Кочубей. Коли Кочубей отримав від Мазепи в ранг ці землі, площа цієї території становила приблизно 8 га. Зберігся в оригіналі парк, будівля. Позаду знаходиться футбольне поле, а раніше був господарчий двір і була дворова деревяна церква. Огороджено було мурами та глибоким ровом», – Марина Хармак, завідувачка відділу історії гетьманства Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця».

Інтер´єр будинку відтворено в повній мірі. Деяке начиння – оригінальне, решта – репліки. До нового туристичного сезону на подвір´ї маєтку висадили алею лип так, як це було за часів Кочубея, облаштували яблуневий сад.

Оновили й найважливішу урядову установу Козаччини – Гетьманську канцелярію. Вартість оновлення експозиції становила близько чверті мільйона гривень. Тут представлено понад 20 нових експонатів. Усе за кошти благодійників.

«Гетьманський будинок, де реконструйовані гетьмани вже впродовж трьох років викликають надзвичайний інтерес і дають можливість українцям усвідомлювати, хто вони, які вони були. Але ми розуміли, що необхідно поглибити історичне середовище. Ми намагаємося показати, як то було насправді», – Наталія Реброва, генеральний директор Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У громаді на Чернігівщині живе 103-річний чоловік, який ще дасть фору молодим

«Прошу на прийом до гетьмана».

Першими відвідувачів зустрічають Богдан Хмельницький та Іван Виговський. Над ними висить копія прапора, під яким перший гетьман починав будувати Українську державу. У робочому кабінеті першого, саме Батуринського гетьмана, з´явилися гроші. Експозицію доповнили скринею з талерами – тогочасною популярною в Європі грошовою одиницею.

«Велика срібна монета, ходила і в Україні масово. В натуральному вигляді використовувався цей важіль. Різні пожалування, право на зайняття певною діяльністю. Також ми доповнюємо експозицію документами – Універсалами від імені гетьмана. Бунчук – це насправді наш президентський штандарт. В основі кінські хвости. Козаки довго ділили один і той же ареал із татарами, тому запозичень було дуже багато», – Віталій Мамалага, старший науковий співробітник Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця».

Світлицю, де можна побачити Івана Самойловича та Петра Дорошенка, прикрашає композиція зі зброї, якою заповідник розжився цього року. В центрі – татарський щит, того ж походження і наруч. Саме зброя в ті часи була ознакою сили. Ці копії зроблені за описом майна Самойловича, що зберігся донині.

«Прошу звернути увагу на шаблю арабського походження. Там дуже яскравий напис арабською мовою. Порохівниці повязані знову ж із Самойловичем. Прошу особливу увагу звернути на порохівницю з тризубом. Багато хто вважає, що тризуб був запозичений із князівського часу. Але тризуб зустрічається і в козацькі часи, і в решту епох», – Віталій Мамалага, старший науковий співробітник Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця».

Окрім зброї, статус еліти підкреслювали коні та дорогий одяг, зокрема коштовні хутра. Вони були ще й хорошою інвестицією. Найбільше цінувався соболь. Вони також є в експозиції музею. Доповнили її й ознакою освіченості еліти – стародавніми книжками.

Віталій Мамалага, старший науковий співробітник Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця»

«До того ж українська еліта мала широкий світогляд. У нас був найширший спектр: історія, моралізаторська література, полеміка, трактати різного походження».

Із цього року в «Гетьманській столиці» зробили акцент на тему співпраці України та Кримського ханства.

«Як кажуть етнологи, в Україні налічується п’ять корінних народів. Крім українців, це татари, караїми, кримчаки та азовські греки. Тобто 4 із 5 корінних народів походять із Кримського ханства. Тому по всій експозиції в нас буде широко представлена кримська тематика», – Віталій Мамалага, старший науковий співробітник Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Відродити село та врятувати школу: в село на Чернігівщині запрошують багатодітні родини з усієї країни

Віталій Мамалага розповів, що у конференц-залі повстання Івана Мазепи 1708 року символічно представляють пірначі. Тоді всі перемовини супроводжувалися частуванням. Символічно це відображає тарілка з екзотичними фруктами, що часто були на столі гетьманів. Їх транспортували з Криму. Також тут розміщена Конституція Пилипа Орлика. У заповіднику розповіли, що більшість предметів – це копії, адже оригіналів не збереглося, оскільки Батурин у 1708 році зруйнували росіяни. Однак усі репліки на 100% відображають старовинні предмети козацького побуту.

Абсолютно новим проєктом заповідника є «Козацький двір». Він почався з того, що «Гетьманська столиця» отримала в подарунок садибу.

«Такий вона мала вигляд, коли нам її подарували. Це хата ХІХ ст. але вона була спотворена, коли ми все відчистили від цих столітніх нашарувань, ми побачили, що хата справжня. Ми і дах замінили», – Наталія Реброва, генеральний директор Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця».

Про Батурин 1864 року та про те, як козаки зберігали українські традиції й мову, розповідатимуть через життя родини. Це реальний рід Мохнів.

«Абсолютно для всіх козацтво обривається з руйнуванням Січі. Але козацтво продовжується, воно відіграє величезну роль і, показуючи в цьому будинку козака другої половини ХІХ ст., ми якраз і хочемо говорити про цю роль», – Наталія Реброва, генеральний директор Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця».

Аби наповнити хату змістом, зараз співробітники створюють повну експозицію. Речі підбиралися відповідно до періоду, тобто середина та кінець ХІХ століття. Частина наразі реставрується. Наприклад, оця скриня-сейф. Вона повністю металева.

«Ось ми маємо скриню, це ХІХ століття, брати Смірнови. Вони – росіяни. Артільним методом зробили близько двох сотень отаких скринь. Вони різного наповнення, але форму мають однакову», – Віктор Авула, художник-реставратор творів із металу Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У громадах Чернігівщини гуртом наводять весняну красу

Деякі предмети взяті з власних фондів, частину дарували небайдужі. Зокрема, портрет Шевченка або ліжко, яке відреставрували саме для цієї експозиції. Усі речі раніше були у вжитку батуринських родин. У цій скрині – посуд і різні прилади. Наприклад, праска, яку розігрівали вугіллям, засипаним усередину.

«Для менших речей використовували отаку праску, що ставилася на гаряче, зігрівалась і нею прасували. Оця картина «Місячна ніч у Батурині», це народна картина. Виконана батуринським майстром, невідомим художником, який намалював алегоричний образ. Там з одного боку – весна, а з іншого – осінь», – Любов Кияшко, заступник директора з наукової роботи Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця».

Про свій побут туристам повідає господиня оселі. Її роль виконуватиме співробітниця заповідника Надія Прокопенко.

«Серце млина – жорна, вони в нас унікальні. Кінця ХІХ ст. Традиційно в Батурині пекли хліб із житньої муки. Тому сьогодні ми розмелювали саме жито», – Надія Прокопенко, співробітниця Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця».

Поки в хаті кипить робота, надворі козак уже готує масло.

«Уже масло готове. Дивіться».

Цій маслобійці вже більше сотні років. Вона зберігалася в людей на горищі. Потім її передали заповіднику, де прилад відреставрували та виявили, що на ньому досі можна робити масло за старовинним рецептом.

«Насамперед проціджується молоко і ставиться в холодне місце. Щоб вершки відійшли. Потім через добу ставиться в тепле місце. Вершки підкисають і відділяються від кисляка. Зливаємо в отаку посудину та ставимо у піч, щоб воно підійшло. Потім у холодному місці воно стигне і заливаємо в маслобійку, де збивається масло», – Михайло Лебідь, співробітник Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця».

Усі проєкти у «Гетьманській столиці» вдалося реалізувати завдяки коштам і допомозі спонсорів. Туристи зможуть їх побачити на власні очі вже з 18 травня, коли розпочнеться новий сезон.

Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv

загрузка...

Немає коментарів

Leave a Comment

Login

Welcome! Login in to your account

Remember me Lost your password?

Don't have account. Register

Lost Password

Register