«Гроза з неба»: Мі-24ПУ-1
Ні для кого не є таємницею, що основний бойовий вертоліт нашої армійської авіації – Мі-24 – морально і фізично застарів. Особливо яскраво це проявилося під час війни на Донбасі.
Цілком природним було рішення про їх модернізацію, тим паче, що всі можливості для цього в країні є. Тому у 2016 році на озброєнні армійської авіації з’явилися вертольоти Мі-24ПУ-1.
Основна відмінність української модифікації – нові запорізькі двигуни ТВЗ-117ВМА-СБМ1В-02, а також авіоніка у вигляді системи збору та реєстрації польотної інформації БУР-4-1-07, ультракороткохвильової радіостанції КY-196В, аварійного радіомаяка ЕВС-406АFНМ, а також радіолокаційного відповідача GТХ-327 з датчиком висоти АК-350. Стандартною на сьогодні є встановлення станції оптико-електронної протидії «Адрос» КТ-01АВ.
Однак основне – це удосконалення системи управління озброєнням. Так, уперше на українських вертольотах з’явилася лазерна система формування прицільної марки ФПМ-01кв, був модернізований також стрілецький приціл АСП-17ВПМ-У.
Уперше бойові вертольоти отримали можливість літати і застосовувати озброєння в нічних умовах – для цього була встановлена супутникова навігаційна система GPS МАР-695, а до складу індивідуального спорядження екіпажу включені захисні авіаційні шоломи ТНL-5NV з окулярами нічного бачення РNL-3 польського виробництва.
Для забезпечення можливості застосування окулярів нічного бачення на борту виконана адаптація внутрішнього і зовнішнього світлотехнічного обладнання вертольота. На жаль, варто відзначити відсутність в списку штатного озброєння ПТУР і керованого озброєння.
Скільки їх куплено на сьогодні – інформація для службового користування, проте за деякими відомостями в 2016 році армійська авіація поповнилася на 5 Мі-24ПУ-1.
Загалом в Україні на квітень 2014 року було 50 літаючих Мі-24 у складі трьох ескадрилій: в складі одного полку (7-го, (Новий Калинів, Львівська область) і двох бригад (16-ї (Броди, Львівська область) і 11-ї (Чорнобаївка, Херсон)).
Уперше на Донбасі бойові вертольоти відзначилися 14 квітня 2014 року, коли дві машини прикривали транспортні Мі-8 з групою посилення, що прибула на місце нападу диверсійної групи противника на тилову колону десантників під Краматорськом. Потім було прикриття Мі-8-х з десантом спецназу, задіяного для посилення оборони бази зберігання бронетехніки в Артемівську (нині – Бахмут) (24 квітня), зачистка Донецького аеропорту (26 травня), в якій була задіяна пара машин 7-го полку.
Востаннє вертольоти були задіяні на фронті під час зимової кампанії 2015 року в Дебальцевому. Потім бойові вертольоти залучалися до прикриття санітарних Мі-8 виключно в прифронтовій зоні.
Ця багатомільйонна «гроза неба» елементарно збивається відносно недорогим ПЗРК. Який сенс її використовувати? Гроші на вітер.