Він висував свого кота в президенти України, в дитинстві рятував світ від монстрів та інопланетних загарбників, мандрував машиною часу, створив власний світ – унікальну 100-томну колекцію коміксів під назвою «Мої пригоди», а нині – малює прекрасні картини і пише вірші.
Мова про чернігівця Олега Синельника. Давайте знайомитися ближче.
«Скільки себе пам’ятаю – малюю. Почав з мальованих історій «Мої пригоди», які створював у шкільні роки в далеких 70-80 роках минулого століття. В алхімічному горнилі «Пригод» я плавив враження від прочитаних книг, газет, журналів, побачених мультфільмів і кінострічок, почутих анекдотів і страшилок. Я разом зі своїми героями боровся з ворогами і рятував світ від монстрів, бенкетував на королівських застіллях і полював з ордою дикунів, мандрував у машині часу, шукав скарби піратів, літав у сусідні галактики, воював з інопланетянами-загарбниками, провалювався в паралельні світи, помирав і воскресав, бував із візитами в раю та пеклі, проходив крізь вогонь і воду. Скільки життів я прожив у цих стихійно виниклих коміксах…», – ностальгічно пригадує Олег Синельник.
Хоч як би це парадоксально звучало, але Олег Синельник створював комікси навіть не знаючи про їх існування.
«Про те, що існують мальовані історії під назвою «комікси», я дізнався значно пізніше – через кілька років після того, як припинив малювати «Мої пригоди», – зізнається чоловік.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ЛЮДИ: «Ходжу до церкви і цікавлюся політикою», – активіст Володимир Оніщук
«Ходили чутки про інших наступників і продовжувачів «Моїх пригод», але з жодним із них мені так і не вдалося зустрітися. Все закінчилося в 7-му класі. На той час у моїх архівах зберігалося 100 томів «Пригод» і був 101-й незавершений. Друзі, родичі, сусіди частенько випрошували в мене по три-чотири альбоми і не повертали. «Мої пригоди» розліталися по рукам і зникали. Від «Пригод» нічого не залишилося… Практичні батьки збережені томи здали на макулатуру в обмін на дефіцитну книгу «Сучасний американський детектив», – пригадує художник.
«Потім я взявся ілюструвати газети і журнали, книги та сайти. Одного разу в часи неспокійних 90-х домалювався до того, що потрапив до десятки кращих газетних ілюстраторів України. Але великої вигоди це мені не принесло, як і перемога на обласному конкурсі карикатур. У газеті тоді написали, що мені вручили приз – 100 доларів. Міг би отримати й більше, але редактор, який вручав мені бакси, сором’язливо опустив голову і заявив, що друга половина призу «пішла» на «потреби редакції». Мовляв, сам розумієш, які часи. Дійсно, часи були нелегкі», – зазначає Олег Синельник.
Цікавих випадків у житті художника було чимало. Але чомусь пригадав про курйоз у редакції.
«Траплялося багато цікавого. Справжнім чемпіоном із влаштування таких ситуацій був мій вчитель – відомий чернігівський художник Микола Онисимович Небилиця. Розкажу про один із його «приколів». Це було ввечері в редакції однієї з газет, де Небилиця працював художником. Після роботи він і ще кілька журналістів випивали в кабінеті, вікна якого виходили на готель. Був вечір і зі зрозумілої причини компанія сиділа в кімнаті без світла. А навпроти знаходилися вікна кабінету директора готелю. Якраз в цей час увімкнулося світло, до кімнати зайшов директор, витяг із сейфу пляшку вина, налив у келих напій і тільки-но хотів пити – як у кімнаті пролунав дзвінок телефону. То був Кока (так називали Небилицю). Він знайшов у довіднику номер і зателефонував. Коли чоловік взяв слухавку, Небилиця запитав у нього грізним басом, чому він п’є сам? Бачили б ви здивоване обличчя директора… Як? Хто? Звідки? Так думав він. Але потім зрозумів, у чому справа – повернувся до редакційного вікна, пригрозив жартівникам кулаком і випив своє вино», – розповідає Олег Синельник.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Люди»: нова рубрика на ЧЕline
Щодо політики Олег Синельник має своє специфічне бачення і на запитання про майбутнього президента відповідає жартома.
«Якось у середині 90-х, сидячи в хмільній компанії бізнесменів, журналістів і політиків, я запропонував висунути в президенти мого кота. Уявіть, наскільки змінився б світ, якби в нашій країні вибрали президентом кота. Люди точно любили б свого президента. Поспілкувалися, посміялися і розійшлися. А потім я дізнався, що жителі міста Талкитна на Алясці обрали кота Стаббса своїм мером. Цей вибір люди аргументували тим, що в місті немає достойних політиків і що кіт не буде красти. Це цікава ситуація і змушує замислитися кожного. Як відомо, зміни починаються з себе. Я, наприклад, змінюю світ на краще своїми картинами, повістями, віршами і відповідями на ваші запитання», – з усмішкою на обличчі зазначає пан Олег.
Наостанок нашої бесіди Олег Синельник поділився своїми секретами позитивного настрою.
«Способів підняття настрою дуже багато. Найпростіший – дочитати до кінця це інтерв’ю, випити чашечку міцної запашної кави і невідкладно зайнятися тією справою, до якої лежить душа. Людям, які вчинять таким чином, гарантований успіх і безліч позитивних емоцій», – переконує Олег Синельник.
Во Дворце пионеров было классно, когда Олег Евгеньевич там работал) Ходила туда давно, еще в школе, в его изостудию и на другие секции. Суперский учитель, очень творческий, эрудированный и с юмором)) Нравилось ходить на те необычные уроки. Было много интересного, сама атмосфера, люди, музыка игравшая в студии, запах кофе слышный еще в коридоре)) Олегу Евгеньевичу здоровья, долгих лет и послушных учеников))