Готуються до зими та вирішують нагальні проблеми: реалії Тур’янського старостинського округу

Повномасштабне вторгнення російських військ на нашу територію стало випробуванням для всіх. На щастя, бойові дії оминули чимало населених пунктів Чернігівщини, зокрема у Сновській громаді. Але місцевим жителям все одно доводилося важко. І нині наслідки цього вторгнення даються взнаки.

У Тур’янському старостинському окрузі, на щастя, воєнних дій не було, між тим ворожі колони техніки територією проїхалися. Звісно, що місцеві люди були знервовані й стривожені, а через деякий час почалися проблеми з постачанням продуктів. Тож із ситуації всюди викручувалися, як могли.

Радує, що ті часи вже позаду. Тому вирішили з’ясувати, як нині живе громада.

«Після російського вторгнення все змінилося не на краще. Але життя триває і жити потрібно. З погляду культурного та спортивного розвитку, все зупинилося, те, що планувалося, зокрема багато спортивних і культурних заходів скасували. Але ми все одно намагаємося не сидіти склавши руки. Наприклад, проводили благодійний футбольний матч на підтримку наших військових. Зібрали для них трішки коштів. І у такий спосіб не забуваємо про спорт, пропагуємо здоровий спосіб життя на селі.

Сільський будинок культури працює, але заходи не проводяться, бо вони не на часі, до того ж, не можна великих скупчень людей збирати», – у коментарі для ЧЕline зазначив староста Тур’янського старостинського округу Олександр Артюшенко.

Наразі в громаді такі ж турботи, як і всюди, зокрема, готуються до зими. Кажуть, хоч із цим проблем немає.

«У нас на 100% все прекрасно із підготовкою до сезону холодів, тобто дрова завезені для опалення нашої адмінбудівлі, сільського будинку культури, ФАПу й школи. Тобто до зими ми готові, як і сусіднє село Єліне, яке також входить до нашого округу», – розповів Олександр Артюшенко.

Він також розказав, що нині село живе своїм звичайним життя. Щоправда, в селі є переселенці та безробітні. Нині люди мають нагоди заробити свіжу копійку на чорницях і лисичках.

«Наші люди трішки заробляють на збиранні ягід і грибів, до лісу ходять. Хоч це і не дуже безпечно. З іншого боку, нам офіційно не було доведено, що хтось стоятиме і зборонятиме заходити до лісу, зокрема наші військові, чи лісники чи хтось інший. Тож люди їздять і збирають дари лісу. Адже селяни чекали цього сезону, аби зібрати чорниці та лисичок і заробити собі якусь копійку. Отак потихеньку виживаємо», – каже староста Тур’янського старостинського округу.

Як і до війни, у громаді працюють магазини, товари завозять. Єдина біда – кусючі ціни.

«Але ж всі розуміють, що це не через те, що комусь схотілося встановити намалювати такі цінники. А через те, що вартість закупки товарів виросла. Люди не жаліються. Пенсію пенсіонерам виплачують і субсидії люди отримують», – повідомив староста.

За його словами, нині найглобальніша проблема в громаді – логістика.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Без хліба і в постійному страху: як виживали в ізоляції села на Сновщині

«Дуже слабке сполучення навіть зі Сновськом. Маршрутка на Тихоновичі їздить раз на тиждень. Це сусіднє із нами проїзне село. Але такий маршрут незручний. А село Єліне взагалі за 15 кілометрів розташовується від Тур’ї.

От якщо брати таксі, то до Сновська від Тур’ї обійдеться у 200 грн. А якщо від Сновська до Єліного – то й 500 гривень треба викласти. А якщо до райцентру Корюківки доїхати, то вийде ще дорожче, мабуть, 800-900 гривень. Це стільки коштує, щоб з’їздити з Єліного до районного центру. Тобто логістики жодної. Але на це впливає багато різних факторів – дорога у нас дуже погана, перевізники не хочуть їздити. І взагалі Єліне – прикордонне село, то, може, й трішки побоюються туди їхати, бо там 3 чи 4 кілометри до кордону. Хоча й у добрі часи ніхто туди не їздив, бо дорога погана», – зауважив Олександр Артюшенко.

І хоч ворожі війська вже давно покинули територію Чернігівщини, настрої у жителів Тур’янської громади тривожні.

«Як тут можна заспокоїтися? Люди чують багато різних розмов, що на кордон із білоруссю підтягують війська, ракетні установки, що на день нашої Незалежності, 24 серпня, можливі обстріли. То люди не те що заспокоїлися, а ще більше стривожилися. Кажуть, що не знають, що буде завтра. І воно так і є. І люди зізнаються, що хочуть працювати і городи позасівали, але немає отого настрою чи якихось думок про завтра.

От коли війна закінчиться, думаю, буде якийсь позитивний настрій. Будемо хоча б знати, куди рухатися далі. Адже нині живемо в одній ситуації, а завтра все може бути по-іншому.

Але жити треба, то й живемо, як є», – сказав пан Олександр.

Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv

Спілкувалась Ірина Осташко