Життя чернігівця Дениса Закружного тісно пов’язане зі спортом. З самого дитинства він мріяв стати справжнім чемпіоном.
Він народився у Сновську, де прожив усе дитинство. Хрещений був тренером із легкої атлетики, за його діяльністю Денис Закружний постійно спостерігав. Згадує, що багато друзів також займалися спортом. Саме ці приклади й спонукали хлопця піти на гурток.
«У другому класі я сам пішов до спортивної школи, аби записатися на легку атлетику. Пройшов медичну комісію, написав заяву і так 10 років я провів у тренуваннях», – розповідає чоловік.
Після закінчення школи улюблену справу він не полишив і вступив до тоді ще Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка на факультет фізичного виховання та спорту. Легка атлетика супроводжувала Дениса Закружного і тут.
«Після випуску з університету я ще 5 років займався спортом. Загальний стаж у легкій атлетиці – приблизно 20 років. За цей час я встиг стати призером всеукраїнських змагань, один раз був призером міжнародних змагань», – каже Денис Закружний.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Люди: Український погляд на життя в Німеччині Дмитра Карпенка
Денис Закружний зазначає, що спорт для нього вже став справжньою необхідністю. Найбільше йому подобається не саме навантаження, а те, як він почувається вже після нього.
«Стан чимось схожий на відчуття після лазні. Ти ніби терпиш, а потім настає наче блаженство. От коли біжиш, тобі важко. Серце вискакує, важко дихати, може й печінка боліти. Але на фініші охоплює справжня ейфорія і думки в голові впорядковуються», – розповідає Денис Закружний.
Окрім легкої атлетики, йому завжди подобались лижі. Але через відсутність відділення з цього виду спорту в Сновську професійно ним займатися так і не вдалося. Хоча його тато та хрещений були лижниками.
«Лижі завжди були присутні у моєму житті. Зараз уже дітей долучив до цього заняття. Регулярно ми разом із родиною їздимо на лижну базу та займаємося там. Разом ми вигравали міські змагання, турнір між дитячими садочками «Тато, мама, я – спортивна сім’я» та шкільні поєдинки для початкових класів. По місту ми завжди перші. В обласних змаганнях одного разу стали третіми», – ділиться чоловік.
Зараз він залишив професійні заняття легкою атлетикою та працює начальником відділу у Чернігівському обласному відділенні (філії) Комітету з фізичного виховання та спорту.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Люди: Про діяльність, яка не дасть засохнути мізкам, комп’ютер у 90-х та 6 дітей програміста Романа Савченка
«Спорт для мене став хобі. Лижами навіть більше займаюся, ніж бігом. Готовий на них їздити хоч кожного дня. Буває їду на лижну базу і катаюся досхочу. Якщо це ввечері і темно, то підсвічую собі ліхтариком. Ну, таких любителів вистачає, по базі з ліхтарями їздять», – зазначає чоловік.
До професійного спорту привчає і дітей. Постійно бере донечку Софію з собою на змагання, де дівчинка переймається духом змагань. А в три роки малечу віддали на гімнастику.
«Спершу було складно, та й зараз теж, тому що тренування по 4 години. Іноді вона навіть плаче, але полишати спорт не хоче, каже, що, попри труднощі, все одно їй подобається. Як і будь-якому спортсмену важко, але хочеться. Головне – показувати їй приклад батьків. Якщо вони чимось займаються, то й дитина виявлятиме бажання. Особистий приклад завжди дуже важливий», – розповідає Денис Закружний.
Кожного року разом із дружиною та донькою беруть участь у пробігах «Нової пошти». Долучитися до них проситься вже і дворічний син Данило.
Денис Закружний каже, що серед планів на майбутнє – взяти участь у пробігах для ветеранів. Але основний акцент робитиме на розвитку дітей у спорті.
Ольга Лазун
Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv
