«Сірий кардинал» музичного життя Чернігова: Світлана Безпала про творчі віхи музиканта в третьому поколінні

Героїня рубрики «Люди» Світлана Безпала – викладач-методист, завідувачка естрадного відділу Чернігівської музичної школи №2 імені Євгена Богословського. Світлана створює музику та аранжування, пише наукові статті, бере участь у наукових конференціях і працює над дисертацією, виступає в концертних програмах різних мистецьких заходів м. Чернігова з учнівськими («Jazz-Junior», «Сеньйори сі-бемолю», «Драйв-джаз») та викладацьким («Prime Time Band») ансамблями, які створила разом зі своїм чоловіком Сергієм Безпалим на базі музичної школи №2.

Світлано, розкажіть про себе. Про дитинство, про те, з чого починався ваш шлях у музику.

Мені пощастило народитися в найкращому місті в світі – Чернігові.

У дитинстві я відвідувала дитячий садочок №13. А зараз у цій будівлі, по вулиці Кирпоноса, 9, розташовується Управління культури та туризму Чернігівської міської ради.

Потім навчалася у ЗОШ №3, а закінчувала вже ЗОШ №2. Паралельно навчалася в студії педпрактики при Чернігівському музичному училищі ім. Л.М. Ревуцького за класом фортепіано в Тамари Олександрівни Ребузової, чим дуже пишаюся.

Оскільки вся моя родина – музиканти (я – в третьому поколінні), а в будинку, де я зростала, безупинно звучала музика, то питання, ким я хочу стати, коли виросту, навіть не поставало. Можна сказати, що я зростала за лаштунками різних сцен, на яких виступали мої батьки. Вже в дитинстві я почувалася музикантом.

Із 4-х років відвідувала уроки хору, який досі очолює моя мама, та сольфеджіо у студії педагогічної практики при Чернігівському музичному училищі, а також співала під супровід ансамблю ударних інструментів «Поліські дзвіночки» (керівник Юрій Карпенко). Як зараз пам’ятаю свій перший виступ із цим ансамблем у чотирирічному віці на сцені Обласного академічного музично-драматичного театру ім.Т.Г.Шевченка та кумедну ситуацію, що склалася після виступу. Під час фінального поклону я зачепилася величезним бантом, який мені мама зав’язала на голові, за мікрофон (адже була найменша за віком і зростом серед усіх учасників ансамблю). Всі вже пішли за лаштунки, а я стою біля того мікрофона. Але не розгубилася, спокійно відчепила свій величезний бант від мікрофона та побігла за всіма.

У семирічному віці я створила свою першу пісню (музику та слова). Це була пісня про дощик, називається «Крапельки». До речі, ця пісня увійшла до збірки «Пісенна палітра», її охоче співають наймолодші учні, адже мало хто з дорослих композиторів може передати дитячий світогляд краще за дитину. Діти це відчувають.

Які маєте ще музичні спогади про дитинство?

По-перше, в спогадах це мамин батько Нікітін Сергій Якович, який чудово грав на акордеоні на слух, і бабуся Ольга Олексіївна, яка співала красивим тембром голосу популярні арії з оперет, пісні Дунаєвського та пісні з кінофільму «Серенада сонячної долини» (з репертуару оркестру Глена Міллера). Дідусь був фронтовиком, служив спочатку у складі десантних військ, але після контузії на фронті в роки війни продовжив служити у військовому оркестрі, – грав на баритоні в духовому оркестрі у відомого військового диригента Чернецького. До речі, за фахом дідусь був економістом і тривалий час працював на посаді директора Чернігівського механіко-технологічного технікуму, а бабуся була інженером-хіміком. У позаробочий час вони разом утворювали чудовий музичний сімейний дует.

По-друге, дуже яскраві дитячі враження на мене справив фольклорний колектив моїх батьків, який у 90-х функціонував на базі Міського палацу культури. Мама була керівником жіночого тріо та писала для нього всі аранжування, а батько, Станіслав Анатолійович Чуприна – він за спеціалізацією кларнетист, але грає також на багатьох народних духових інструментах: кларнет, сопілка, окарина, ріжок, міх, або останній ще називають українською волинкою, – грав в інструментальному складі колективу, в троїстих музиках.

По-третє, це прекрасний спів мого дідуся за лінією батька Анатолія Петровича Чуприни. Він володів чудовим тенором і напрочуд чарівно співав українські народні пісні та оперні арії, хоча все життя працював головним енергетиком в шахті в м. Луганськ. Моя бабуся. Аделіна Абрамівна, була директором Луганської музичної школи, за фахом вона – диригент-хормейстер. Нещодавно вона подарувала мені ноти з творами моєї прабабусі, яка до початку війни навчалася співу в Одеській консерваторії. Прабабуся була співачкою та композитором Луганщини. Я пам’ятаю, як у ранньому дитинстві грала на її великому чорному роялі, що стояв у вітальні. Для мене це завжди було святом – грати на справжньому роялі!

Світлано, у якому виші ви навчалися?

Після закінчення Чернігівського музичного училища я вступила на навчання та успішно закінчила Донецьку державну музичну академію імені С.С. Прокоф’єва.

Пішла туди навчатися, тому що, по-перше, хотіла здобути якісну профільну освіту в галузі не тільки академічної, але й естрадної та джазової музики. Як відомо, саме цей виш давно вже спеціалізувався в цьому напрямі, зокрема в ДДМА ім. С.С. Прокоф’єва в той час викладав відомий у всьому пострадянському просторі джазовий трубач Валерій Колесников. До речі, це викладач мого чоловіка Сергія. Але цілеспрямовано я їхала навчатися до класу Вадима Миколайовича Олендарьова – відомого в Україні музикознавця, першокласного спеціаліста в галузі естрадної та джазової музики.

По-друге, Донецьку консерваторію колись закінчили мої батьки, тож вирішила продовжити сімейну традицію.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:  Із дитинством по життю: творчий шлях чернігівської «розумки» Ганни Пушкар

Джазово-естрадну спеціалізацію обрала тому, що весь час у роки свого дитинства слухала джаз на платівках, які колекціонували мої батьки. Адже під час навчання в Донецькій консерваторії моя мама співала в естрадно-джазовому ансамблі Олександра Запольського (нині відомий у Європі скрипаль, композитор і керівник оркестрів). Батько ж деякий час грав на саксофоні в симфоджазі Дмитра Єгорова. Творчість моїх батьків дуже вплинула на мене і, мабуть, це формувало мої музичні смаки з самого дитинства.

Розкажіть, де працювали після навчання?

Найперша моя робота була саме педагогічна. Після закінчення музичного училища мене прийняв на роботу до обласної школи мистецтв при Чернігівському музичному училищі Борис Іванович Рощак, який на той час був директором. Трохи пізніше я почала працювати у військово-музичному центрі СВ ЗСУ на посаді концертмейстера за класом балету, ансамблю пісні та танцю. Деякий час керувала ансамблем «Комбо» на базі військового оркестру, грала на роялі та синтезаторі в оркестрі, писала аранжування. У складі оркестру часто їздила на гастролі Україною, неодноразово брала участь у військових парадах до Дня Незалежності України, підготовка до яких займала цілий місяць.

Досі дуже пишаюся, що мені пощастило працювати в оркестрі такого високого виконавського рівня, співпрацювати з талановитими та відомими музикантами нашого міста та інших міст України. Дуже поважаю та ціную цей чудовий колектив, у якому й зараз продовжує грати на трубі мій чоловік. Паралельно з роботою в оркестрі я продовжувала й педагогічну діяльність: працювала в школі мистецтв і деякий час в Музичній школі №1 імені С. Вільконського.        Але після закінчення музичної академії вирішила перейти на роботу до музичної школи №2, в якій на той час функціонував щойно відкритий естрадний відділ (якраз за моїм профілем). Паралельно взялася працювати викладачем кафедри історії, теорії та практики культури ЧФ НАКККіМ.

Таке рішення було зумовлено тим, що важко було поєднувати гастрольну діяльність в оркестрі з науково-дослідною роботою – я саме зацікавилася наукою, почала роботу над дисертацією.

Можу сказати, що мені дуже подобалося працювати в усіх цих перелічених раніше організаціях. Кожен період свого професійного життя ціную, адже здобувала необхідний фаховий досвід, працювала зі справжніми фахівцями своєї справи та просто чудовими людьми!

Які ваші основні досягнення в сенсі музики та аранжування?

Так, я – автор музики до 7 вистав Чернігівського обласного театру ляльок імені О. Довженка («Жадібне ведмежатко» (2010), «Бабусина пригода» (2011), «Колобок» (2011), «Казочка лісової галявинки» (2012), «Червона шапочка та інші» (2013), «Домовичок і Коза-Добродійка» (2014), «Кошеня на ім’я Гав» (2018)); автор дитячих пісень і мюзиклу для дітей «Оркестр» (2008 р.), створеного в співавторстві з моєю мамою, викладачем-методистом Чернігівського музичного коледжу ім. Л.М. Ревуцького Іриною Чуприною; автор джазових композицій і багатьох аранжувань для естрадних ансамблів, а також для ансамблю «Клезмери» (ансамбль єврейської музики, створений мною на замовлення єврейської общини (голова общини на той час Семен Бельман), що якийсь час функціонував при чернігівському «Хеседі»).

У 2019 році вийшов у світ навчально-репертуарний посібник для хорових колективів і вокальних ансамблів «Пісенна палітра. Випуск І», також у співавторстві з моєю мамою Іриною Чуприною, до якого увійшли наші з нею авторські пісні та аранжування (33 твори). Представлені у збірці пісні можуть бути використані як навчально-методичний, так і концертний матеріал для хоровитих колективів і вокальних ансамблів. Весь музичний матеріал адаптований до певного складу виконавців хорів і вокальних ансамблів з урахуванням вікових категорій та технічних можливостей, тому представлені твори мають різний ступінь виконавської складності.

Торік на замовлення ТРК «Новий Чернігів» створила музичний супровід для заставок каналу – оновлена «обкладинка каналу».

Також у 2019 році відбулася співпраця з Обласним Молодіжним театром – створення музики для вистави до Дня святого Миколая «Театральна пригода» за мотивами казки «Буратіно». Окрім цього, займаюся науковою діяльністю.

У чому полягає наукова робота?

Із 2010-го по 2017-й викладаю на кафедрі історії, теорії та практики культури ЧФ НАКККіМ, а нині періодично читаю лекції для підвищення кваліфікації викладачів мистецьких шкіл при ЧФ НАКККіМ (Чернігівська філія); автор 14 наукових публікацій, присвячених різним питанням дослідження джазу; учасниця Всеукраїнських і Міжнародних науково-практичних конференцій із 2008 р. і донині.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Люди: Кімнатні оранжереї та секрети високих врожаїв Світлани Мороз

А ви самі маєте досвід виконавської роботи?

Деякий час моя виконавська діяльність була пов’язана з оркестром та біг-бендом військово-музичного центру СВ ЗСУ (2004-2010 рр.). Нині виступаю у складі шкільних учнівських як концертмейстер і керівник та викладацького («Prime Time Band») ансамблів естрадного відділу. Свої надбання ми щороку демонструємо на звітних концертах естрадного відділу та школи, Всеукраїнському літературно-мистецькому святі «Качанівські музи» та під час проведення багатьох культурно-мистецьких заходів м. Чернігова (концертні програми до відкриття туристичного сезону, Дня міста Чернігова, бізнес-фестивалю «Разом до успіху», на головній сцені міста на Красній площі в програмах до новорічних свят, творчих звітах (маю на увазі звітні концерти) м. Чернігова, концертах викладачів мистецьких шкіл міста тощо). Кілька разів виступали як гості в програмі концертів театру танцю «Слов’яни» та в концертній програмі до Дня Тетяни в Обласному філармонійному центрі фестивалів та концертних програм, а також організовували музичні привітання на «Жінка року – 2019». Окрім цього, у 2019 році викладацький колектив «Prime Time Band» взяв участь у відеоконцерті «Під ялинку» на ТРК «Новий Чернігів», у якому запам’ятався глядачам з композицією «Як козаки…» (сюїта на музичні теми з однойменного мультфільму), за що ми отримали багато схвальних відгуків.

Щороку наші ансамблі демонструють свої вміння та досягнення на обласному конкурсі серед учнів мистецьких шкіл «Граємо та співаємо джаз», а з 2016 року і на Всеукраїнському конкурсі молодих виконавців джазу «Джаз-палітра» у м. Черкаси й отримують призові місця. Окрім цього, наші ансамблі – лауреати різних конкурсів міжнародного рівня.

Розкажіть про ваші хобі. Чим любите займатися у вільний від роботи час?  

Можна сказати, що хобі в мене багато і вони різні. Люблю вирощувати квіти (їх в мене багато і вдома, і на улюбленій дачі). Мої рідні жартома кажуть, що любов до вирощування рослин, мабуть, у мене від прадіда, який вирощував сади та товаришував із Мічуріним.

Люблю рукоділля: шити, вишивати хрестиком, плести. Цьому мене навчили мама та бабуся.

Колись чоловік із Франції привіз мені олійні фарби, мольберт, полотна. І я почала ще й малювати, що також зараз перетворилося на моє хобі. Дуже гарно малювала моя бабуся та гарно малює батько.

Обожнюю прогулянки в лісі, збирання грибів, а також риболовлю. Ми з чоловіком любимо подорожувати, дивитися та вивчати щось нове.

Загалом дуже люблю експериментувати, пробувати щось нове та цікаве. В мене ніколи не було відчуття страху, що щось може не вийти))).

Розкажіть про вашу родину.

У мене чудова родина. Як казала раніше, моя родина музична, тож я завжди відчуваю підтримку, допомогу, отримую цінні поради у всьому.

Мій чоловік Сергій – професійний трубач. Він працює в оркестрі військово-музичного центру та разом зі мною в музичній школі №2 викладачем за класом труби й ансамблю. Тривалий час працював у симфонічному оркестрі «Філармонія».

Ми з чоловіком виховуємо маленьку донечку, їй зараз 4 роки. Вона дуже любить танцювати і вже з трьох із половиною років відвідує заняття в театрі танцю «Слов’яни», чому ми дуже раді. Також вона співає майже з народження, імпровізує свої власні пісні, намагається грати на сопілці, фортепіано та ударних інструментах.

У мене є молодший брат, який за прикладом діда по лінії батька обрав професію інженера-електрика, але, звісно, дуже любить музику, грає на електрогітарі. До речі, він навчався грати на електрогітарі в музичній школі №2, грав під моїм керівництвом у шкільному ансамблі «Драйв-джаз». Зараз як хобі займається конструюванням і створенням музичного обладнання для електрогітар.

Мій племінник Ілля також навчається музики в музичній школі №2, опановує гру на ударних інструментах.

Тобто моя родина для мене – це весь мій світ.

Розкажіть, що подобається вам у музиці?

Однозначно в музиці подобається самобутність та оригінальність які поєднуються з професіоналізмом.

Яку особисто ви любите музику, виконавців?

Люблю якісну музику в усіх жанрах, музику з глибоким смислом і важливим змістом. В академічному жанрі – це творчість П. Чайковського, С. Рахманінова, С. Прокоф’єва. Подобаються твори Дж. Вільямса.

Звісно, люблю слухати джаз різних напрямків. Джаз часто називають інтелектуальною музикою. Подобається слухати окремих рок-виконавців, особливо тих, творчість яких вважають «класикою року». Зрештою не можу сказати, що подобається конкретний виконавець чи музичний напрям. До вподоби та чи інша пісня, що може бути написана в різних музичних жанрах, сам музичний матеріал, як зараз заведено казати, музичний продукт. Але він повинен бути якісним – із погляду композиції, аранжування та виконання.

На вашу думку, нинішня музична індустрія, шоу-бізнес є культурою?

Із наукового погляду шоу-бізнес є одним із компонентів складної системи культури. Зокрема шоу-бізнес є елементом масової культури. Особисто я ставлюся до цього явища, як до індустрії розваг.

Шоу-бізнес просто виконує свою основну функцію – розважає. Шоу-бізнес задовольняє миттєві запити людей, відображає та реагує на будь-яку нову подію, тому більшість продуктів шоу-бізнесу швидко втрачає свою актуальність, застаріває, виходить із моди, але на заміну їм постійно приходять нові. Нині ж почала простежуватися чітка тенденція становлення національної самосвідомості в усіх сферах культури, навіть і в шоу-бізнесі. Прикладом цього можна назвати нещодавній виступ представників нашої країни на «Євробаченні».

Що ви порадили б батькам для розвитку музичних талантів їхніх дітей?

Батьки є завжди першим та основним взірцем для своїх дітей. Усі основи закладаються саме в родині: культура, поведінка, спосіб життя тощо.

Тому найголовніша порада – якомога більше приділяти уваги своїй дитині, співати їй колискові, слухати та співати разом із дитиною пісні, танцювати (адже ритмічні здібності розвиваються через рух, танець). А взагалі раджу приводити своїх дітей на навчання до музичної школи, тому що це всебічний, інтелектуальний і культурний розвиток загалом.

Як дізнатися, що дитина має хист у цьому?

Кожна дитина вже народжується обдарованою, й питання постає в тому, наскільки одразу батьки приділили увагу цим здібностям. Якщо хочеш виростити квітку – поливай її регулярно. Хочеш виховати в дитині певні якості – розвивай їх, інакше обдарованість зійде нанівець. Про таке кажуть «зарити талант у землю». Загалом дитина, яка має яскраві вроджені музичні здібності, полюблятиме слухати музику, постійно щось наспівуватиме або насвистуватиме, танцюватиме і ритмічно рухатиметься.

Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv