Люди: Медик, психолог і ветеринарний лікар Юрій Павлішен: тернистий шлях до висот керівника «Держпродспоживслужби» Чернігівщини

111

Лікар рятує людину, ветеринарний лікар – рятує людство. Цей вислів укотре підкреслює важливість професії ветеринарного лікаря, який є першим бастіоном боротьби людства з безліччю епізоотій, що поширюються від тварин до людей. До Дня ветеринарної медицини ЧЕline вирішив поспілкуватися з Юрієм Павлішеним, начальником головного управління «Держпродспоживслужби» в Чернігівській області.

116840923_298679901450223_4934294026264136715_n

Юрію Володимировичу, ви за спеціальністю ветеринарний лікар, розкажіть, будь ласка, як прийшли до цієї професії?

Світ професій – величезний. Але є унікальні в усі часи. Саме такою є професія лікаря ветеринарної медицини, для мене – багатогранна, найскладніша, найвідповідальніша та найгуманніша. З часом усвідомлюєш, що ця професія рятує людство, пацієнтами ветеринарного лікаря можуть бути не тільки домашні пухнасті улюбленці, а й велика рогата худоба, сільськогосподарські тварини, птахи, коні, риба та навіть бджоли.

Зростав я в селі, і любов до свійських тварин у мене змалечку, її прищепили мені батьки. Батько працював заступником керівника господарства в колгоспі, мати – шкільною вчителькою. І, певна річ, я завжди батькам допомагав піклуватись про «братів наших менших», охоче допомагав поратися біля них, доглядати. Особливо шкода було хворих тварин. Намагався зарадити і врятувати. Тому, мабуть, обрав цей напрям, через прищеплену мені любов до тварин моїми батьками.

 

Мабуть, на вибір професії вплинуло все в комплексі, він був усвідомлений, впевнений і вже у дорослішому віці.

Закінчивши 8 класів, у юному віці спочатку спробував свої сили в лікуванні людей. Бо за першою спеціальністю я – фельдшер. Закінчивши Кам`янець-Подільське медичне училище, я навіть встиг отримати практичний професійний досвід, понад три роки. Але зрозумів, що бажання лікувати тварин нікуди не зникло. Тому вступив до Сумського сільськогосподарського інституту.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Люди: музичне життя та мальдівські пригоди чернігівця Артура Атрощенка

Лікуючи тварину, отримуєш тепло, заряд енергії. Розумієш, що тварина розмовляє очима, і боляче дивитися, як вона, «безголоса», під час хвороби страждає, адже не може пояснити, що і де болить. А здорова, вилікувана тварина дивиться вже зовсім іншими очима. Ти бачиш це й отримуєш ні з чим не порівнюване задоволення.

117047936_580361772656843_5040013743642176331_n

Розкажіть про себе, про родину? Як потрапили на Чернігівщину?

Народився я в мальовничому, зеленому, квітучому краю – на Тернопільщині, в селі Підзамочок. Першу освіту здобув на малій батьківщині: як уже і казав, закінчив Кам`янець-Подільське медичне училище. Проходив службу в лавах Радянської армії. Потім уже вступив до Сумського сільськогосподарського інституту, де й одержав професію лікаря ветеринарної медицини. Пізніше при цьому ж навчальному закладі закінчив магістратуру й отримав ступінь магістра ветеринарної медицини.

Родина пов’язана з ветеринарною медициною, з сільським господарством. Батько працював заступником керівника господарства в колгоспі. Брати також за фахом ветеринарні спеціалісти.

117111224_304933497420260_5170839175987378928_n

На Чернігівщину потрапив, можна сказати, за покликом серця. На останньому курсі навчання в Сумському сільськогосподарському інституті я одружився, дружина з Чернігівщини. Так і потрапив до Чернігівської області. Першу роботу отримав у Варвинській районній державній лікарні ветеринарної медицини. Звідти й почався мій трудовий шлях як ветеринарного лікаря.

Як перейшли з лікаря-ветеринара в статус управлінця? 

У Варві, звідки розпочалася моя ветеринарна кар’єра, отримав і свій перший управлінський досвід як заступник начальника лікарні ветеринарної медицини. Був головним ветеринарним лікарем району. Пізніше очолив управління державної ветеринарної медицини райдержадміністрації. Був обраний депутатом Варвинської районної ради. Попрацював також і в обласній державній лабораторії ветеринарної медицини, очолював її три роки. І з 2006 року уже як перший заступник начальника працював в управлінні ветеринарної медицини Чернігівської області. Згодом очолював певний час Департамент агропромислового розвитку Чернігівської облдержадміністрації. А з 2017 року і по теперішній час керую Головним управлінням Держпродспоживслужби в Чернігівській області.

116877153_2704268869674366_3949388282537206259_n

Робота лікаря ветеринарної медицини, звісно, цікава. Їй я присвятив вже понад 24 роки свого життя. По-перше, коли можеш допомогти тваринам, які страждають, вилікувати їх, чи може це не приносити задоволення, чи може це не бути цікавим? Це як віддавати частинку себе, свого досвіду і бачити, як саме та твоя частинка рятує тваринку, й у неї наче починається нове життя. А по-друге, різноманітність пацієнтів робить роботу не просто цікавою, а дуже цікавою.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Люди: секрети виховання гросмейстерів від Юрія Стражника

Труднощі на роботі є завжди, але, маючи гарний досвід і стійкість, з усіма труднощами можна швидко впоратись і знайти вихід із будь-якої ситуації.

Наприклад, у роботі лікаря ветеринарної медицини це може бути ненормований день, але відчуття того, що ти рятуєш живу істоту, додає сил, і втома сама зникає. Ще один момент – складність у постановці діагнозу, оскільки тварина не може сказати, де і що у неї болить, а власники не завжди коректно відповідають на запитання. Як на мене, справжній фахівець-ветеринар повинен мати не лише фундаментальні знання, а ще й хист, певний талант.

116747175_937828826731141_1287001170833145223_n

У роботі управлінця, керівника, безумовно, труднощів ще більше. Робота з людьми – загалом нелегка справа, і – що варто зазначити – навіть не з підлеглими, а і з людьми, які звертаються до нашої служби по допомогу. Адже кожна особистість індивідуальна, зі своїми емоціями, з наболілими проблемами. Відтак держслужбовець повинен бути не лише чиновником, а часом ще й психологом. Людину треба просто вислухати та почути.

Родина підтримує вас у ваших починаннях?   

Як для кожної людини, так і для мене, безперечно, моя сім’я – це моя підтримка, це фортеця, це джерельце мого натхнення і сили. Особисто для мене сім’я має дуже велике значення. Адже робота – це реалізація професійних якостей, це матеріальне забезпечення сімейних потреб, а мене справжнього знає і відчуває лише родина, навіть якщо хтось із близьких не знаходиться завжди поряд. Наприклад, моя мама живе на Тернопільщині, і хоч бачимося ми не так часто, як того хотілося б, підтримку найріднішої людини я відчуваю завжди. Навіть слово материнське, сказане по телефону, здатне «лікувати», попри значну відстань). Дружина і сини поруч завжди – і коли мені важно, і коли я втомився, і коли потребую поради. Я дуже ціную їхні розуміння й підтримку.

Сини дуже люблять тварин, їм подобається моя робота, вони цікавляться нею, але життя покаже. Ще їм зарано визначатись із професією.

116877696_2767781823498898_5686247978187511305_n

Як сьогодні виклики для професії ветеринарного лікаря і цієї сфери загалом?

Найбільший виклик – це недооціненість важливості самої професії лікаря ветеринарної медицини. Якщо нашу ветеринарію порівнювати із західною, то ми стоїмо лише на початку довгого тернистого шляху. Навіть з огляду на стан прогресу, зокрема й у ветеринарії, розвиток цієї галузі не стоїть на місці. Ми постійно рухаємося вперед і розвиваємося. Сьогодні виросло покоління молодих і завзятих лікарів-ветеринарів, які під наставництвом досвідчених керівників,  спеціалістів ветеринарної медицини та ветеранів легко засвоюють методики лікування та сприяють розвитку галузі загалом. Тому, на мою думку, наші перспективи в майбутньому позитивні.

Кого з ветеринарних лікарів України і світу ви відзначили б як світил галузі, на яких варто рівнятися?

Хочу звернути увагу на те, що в цій галузі багато спеціалістів, які заслуговують на увагу та шану. Однак я хотів би акцентувати увагу на практичній ветеринарній медицині, не беручи до уваги наукову діяльність, і відзначив би Достоєвського Павла Петровича, який за часів незалежності України доклав чимало зусиль для розвитку галузі ветеринарної медицини, який написав багато практичних наукових праць, посібників. Під його керівництвом, без перебільшення, формувалася галузь ветмедицини. Він багато зробив для підвищення ролі та авторитету служби як безпосередньо в Україні, так і у світі. Очолював авторський колектив із підготовки Закону України «Про ветеринарну медицину», доклав багато зусиль, щоб Україна першою з-поміж країн СНД прийняла цей закон. За його активної участі уряд ухвалив рішення вступу України до Міжнародного епізоотичного бюро. Він доклав зусиль і до запровадження професійного свята – Дня працівників ветеринарної медицини – на державному рівні. А це свідчить про важливість ставлення держави до ветеринарних лікарів. І, безперечно, слід відзначити всіх керівників, які очолювали ветеринарну службу України після Павла Петровича: кожен із них зробив свій внесок у розвиток ветеринарної медицини.

117000788_611687206178847_7520048749424122253_n

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Люди: від офіціантки й тамади до переможниці журналістських конкурсів: історія Наталії Іващенко

Які назвали б світові епізоотії, що у перспективі або зараз становлять найбільшу загрозу для нашої країни?

Найпоширенішими інфекційними хворобами у світі є африканська чума свиней, високопатогенний грип птахів, ящур, віспа овець і кіз, губчастоподібна енцефалопатія ВРХ і сказ. Деякі з цих хвороб, на жаль, реєструвались у нашій країні. Але, хочу зазначити, що завдяки саме важкій кропіткій праці лікарів ветеринарної медицини, які перебувають, у прямому значенні цього слова, на передовій боротьби з цими хворобами, епізоотична ситуація в країні контрольована та стабільна. І особливу увагу хочу звернути на епізоотичну ситуацію в нашому регіоні, де спостерігається епізоотичне благополуччя за всіма згаданими мною захворюваннями.

Чому вирішили очолити управління «Держпродспоживслужби»? Яким вбачаєте своє головне покликання в цій сфері?

На той час я вже мав управлінський досвід, професійні знання для застосування саме на цій посаді. Я розумів, що для роботи в цій службі треба мати медичні, ветеринарні та економічні знання, які в мене є (окрім Кам`янець-Подільського медичного училища, Сумського сільськогосподарського інституту, я ще маю освіту менеджера – економіста, закінчив Чернігівський державний інститут економіки і управління). Відчував, що саме тут я реалізую свої знання та досвід.

117110985_300516861164747_478918987464093425_n

Мій девіз як керівника, який очолює Головне управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області, – працювати для людей, заради людей і на державу. В цьому і вбачаю своє покликання, хоч як би пафосно це звучало.

Розкажіть про ваші хобі? Чим любите займатися у вільний від роботи час?

Із дитинства професійно займався футболом, грав за різні збірні в рідному районі, пізніше грав за збірну футбольну команду інституту. До речі, зараз свої вміння і навички намагаюсь по можливості передавати синам.

А нинішнє моє хобі – це відпочинок із родиною від важких трудових буднів. Подорожуємо разом Україною, яка напрочуд багата справжніми скарбами, відвідуємо історичні місцини та архітектурні пам’ятки. Тому будь-яке проведення часу у родинному колі приносить не просто задоволення, а справжню насолоду. Інколи у вільний час залюбки читаю професійні книжки – для саморозвитку і пізнання нових практичних тенденцій як у галузі ветеринарної медицини, так і у різних сферах Держпродспоживслужби загалом.

116841394_667050577229433_2493946459202465978_n

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Люди»: Неординарні медичні історії і життєвий шлях Анни Міщенко

Чого ви хотіли б побажати своїм колегам, ветеринарним лікарям, із нагоди професійного свята?

Професія ветеринарного лікаря – одна з найдавніших, найблагородніших і найшанованіших в усі часи. А ще вона одна з найскладніших, оскільки вимагає, крім професіоналізму, чималої фізичної сили, повної самовіддачі, чуйності до своїх пацієнтів, усвідомлення глибокої відповідальності за здоров’я не тільки тварин, а й суспільства.

Шановні колеги, від усього серця вітаю вас із професійним святом – Днем працівників ветеринарної медицини! У ваших руках – складна і відповідальна справа. Приємно усвідомлювати, що люди, які працюють у ветеринарній медицині, віддані своїй професії, для вас робота – це і покликання, і вічний неспокій, і щоденна кропітка праця.

Щиро вдячний вам за сумлінне виконання своїх професійних обов’язків. Ви охороняєте наш край від занесення збудників інфекційних хвороб тварин, проводите профілактику, здійснюєте державний нагляд за якістю та безпечністю продукції тваринного походження. Підтвердженням цього є епізоотичне благополуччя нашої області.

Нехай кожна мить вашого життя радує своєю неповторністю. Хай усе добре, зроблене з душею і натхненням, повертається до вас сторицею! Бажаю кожному міцного здоров’я, тепла, сімейного затишку, довголіття та мирного неба!

Низький уклін ветеранам галузі, які самовідданою працею створювали й удосконалювали матеріально-технічну базу та й досі передають свій досвід молодшому поколінню. Дякую вам за досягнуті успіхи, за працелюбність і щедрість душі, теплоту сердець! Бажаю вам, вашим рідним і близьким міцного здоров’я, щастя, прихильності долі, миру і процвітання, успіхів у здійсненні задуманого!

Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv

загрузка...

Login

Welcome! Login in to your account

Remember me Lost your password?

Don't have account. Register

Lost Password

Register